Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 Тому що його Ім'я є величиною самодостатньою і в суто українському <g/> , і в світовому інтелектуальному контексті <g/> , його Ім'я є знаковим для української культури <g/> . </p>
doc#56 Адже мови української вони <g/> , як правило <g/> , не знають <g/> , а про культуру мають уявлення хіба з випадкових вражень і джерел другої руки <g/> .
doc#13 Бог « <g/> Чорної Долини <g/> » - це Бог української землі <g/> , він понад нею <g/> , але і в ній <g/> .
doc#76 Решта 460 сторінок <g/> , присвячених описові сучасної української мови <g/> , не схвилювала мужів науки <g/> .
doc#27 Коли зважити <g/> , що 13 % його листів писані до росіян <g/> , що не знали української мови <g/> , а 7 % до поляків <g/> , де російська мова була мовою спілкування ( <g/> Шевченко не писав по- польськи <g/> ) <g/> , то на пайку листів з « <g/> добровільно <g/> » вибраною російською мовою припадає лише 13 % — справжня революція супроти його попередників' <g/> .
doc#39 Бо у Гоголя є міт великої української річки <g/> .
doc#20 Каразін <g/> , типовий льокальний харківсько-слобожанський діяч <g/> , ставав « <g/> архітектом національного відродження <g/> » <g/> , трагічно- ганебна поема Тичини про Сковороду <g/> , в якій первісний ідеалістичний задум був захаращений проповіддю гайдамаччини <g/> , людоненависництва й класового розбрату — усе в стовідсотково сталінському дусі — ставала виявом соняшного клярнетизму ( <g/> Юрків термін <g/> ) <g/> , Олександер Білецький з людини російської культури <g/> , що толерантно ставилася до української <g/> , робився українським патріотом і українцем з діда-прадіда <g/> . </p>
doc#40 ШЕВЧЕНКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНОЗНАВСТВА Ч. 3. </p><p> ЮРІЯ ШЕРЕХ </p><p> Професор Українського Вільного Університету </p><p> МЮНХЕН 1951 </p><p> ВИДАВНИЦТВО « <g/> МОЛОДЕ ЖИТТЯ« </p><p> Відколи вийшли останні наукові курси української літературної мови сучасности — я маю на увазі книжки Василя Сімовича <g/> , Олени Курило <g/> , Олекси Синявського <g/> , — минуло 20-30 років <g/> .
doc#29 Тип <g/> , що не належав ні до хамуватих непманів <g/> , ні до екс-чорноземельців і міг вирости в достеменне ядро української міської культури <g/> .
doc#55 Цей критерій був ґвалтовно « <g/> пропонований <g/> » компартією і урядом від 1933 р. Ідеологічно цей критерій був енергійно ширений <g/> , спираючися на твердження про <g/> , мовляв <g/> , винятково близьку спорідненість цих двох мов — української й російської — з давніх-давен <g/> , а з другого боку <g/> , на погляд <g/> , що Росії належить провід на шляху до соціялізму <g/> , тоді як польський вплив ( <g/> або присутність <g/> ) був « <g/> реакційний <g/> » і « <g/> капіталістичний <g/> » <g/> .
doc#74 Далі <g/> , в завуальованій формі тут наявні дві засади комуністичної політики <g/> , що лишатимуться незмінними довгі роки <g/> , а саме <g/> : поступки щодо мови <g/> , але не чогось іншого <g/> ; підкреслення рівнорядности <g/> , а не панування <g/> , української мови <g/> , іншими словами <g/> , визнання російської мови однією з двох мов на Україні <g/> .
doc#44 Це заслуга української літератури <g/> , а від нього залежало тільки те <g/> , що він тримав руку на живчику тієї літератури <g/> .
doc#91 Хоч яка убивчо і програмово сіра радянська література <g/> , її твори <g/> , порівняні на відстані кількох років <g/> , відбивають певні здобутки й певні втрати української літератури <g/> , — коли перейти тепер до цієї частини всерадянської друкованої продукції <g/> . </p>
doc#3 ) з їхніми <g/> , цих письменників <g/> , біографічними даними дає змогу встановити <g/> , що інновація виникла й прищепилася насамперед у Центральній Україні між Києвом та Лисаветом <g/> , від Черкащини до Харківщини <g/> , себто на тій території <g/> , яка вважається осердям української літературної мови <g/> . </p>
doc#83 Це був той мостовий причілок <g/> , звідки після Переяслава почався наступ української культури на московську <g/> . </p>
doc#62 — Нью-Йорк <g/> , 1992. — 813 с. </p><p> 1. Вступні зауваги </p><p> Історія української науки — тема майже не рушена <g/> , історія її в Америці - ніби ніколи й не існувала <g/> .
doc#65 <p> Микола Куліш </p><p> 1. ЕПІЗОД З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИЦТВА </p><p> Вершинними досягненнями української лексикографії дореволюційного часу були українсько-німецький словник Є. Желеховського і С. Подільського <g/> , 1886 і українсько-російський словник Б. Грінченка <g/> , 1909. Але першим науково опрацьованим словником широкого засягу з іншої мови на українську став тільки вже пореволюційний " <g/> Російсько-український словник <g/> " Української Академії Наук <g/> .
doc#21 Першість належала літературі й мистецтву української повоєнної еміграції — усім течіям від експериментів Косгецького до традиціоналізму Самчука з єдиним критерієм — достатній мистецький рівень <g/> .
doc#36 Дослідники були переважно росіяни <g/> , байдужі до української проблематики <g/> .
doc#45 Сімович розвинув і поширив її думки у своїй праці " <g/> Рідна мова й інтелектуальний розвиток дитини <g/> " ( <g/> 1934 <g/> ) <g/> , передрукованій у другому томі його " <g/> Українського мовознавства <g/> " <g/> , 1984. Відгомін думок Потебні знаходимо в численних авторів <g/> , що виступають на захист української мови ( <g/> скажімо <g/> , П. Мовчана <g/> , С. Плачинди та ін <g/> .