Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на стосунки української мови з польською зокрема <g/> : « <g/> З другого боку <g/> , коли здибується у чужій літературі слово <g/> , котре нічим не противить ні лексичному складові <g/> , ні фонетичній вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ?
doc#9 <p> Після об'єктивних і фахових статей І. Кокорудза і А. Кримського дискусію мала закрити невеличка замітка Б. Грінченка2 <g/> , де він рішуче заявляє про свою єдність з галичанами проти москвофілів та інших ворогів українського народу <g/> , що радо сприйняли мовну дискусію як початок розколу між галичанами й великоукраїнцями <g/> .
doc#9 А тоді <g/> , в ті роки <g/> , коли царська Росія указом 1876 р. відгородила своїх українців від усяких « <g/> шкідливих впливів <g/> » українського П'ємонту — Галичини <g/> , чи тоді просочувалися впливи галицької мови <g/> , або краще української літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , на Велику Україну і якщо просочувалися <g/> , то якими ж каналами <g/> ? </p>
doc#9 Але жадні перепони політично-поліційного характеру не могли розбити органічну єдність українського народу по обидва боки Збруча <g/> , і обмін мовними здобутками так само тривав безперервно всупереч усяким урядовим заходам <g/> . </p>
doc#9 ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ </p><p> НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ </p><p> В ПЕРІОД 1906-1920 РОКІВ </p><p> Революція 1905 р. <g/> , зламавши <g/> , як відомо <g/> , заборони українського друкованого слова на Великій Україні <g/> , дала змогу перенести туди з Галичини ( <g/> « <g/> Літературно-науковий вісник <g/> » <g/> ) або заснувати там нові газети й журнали ( <g/> « <g/> Хлібороб <g/> » <g/> , « <g/> Громадська думка <g/> » - згодом « <g/> Рада <g/> » <g/> , « <g/> Нова громада <g/> » та ін <g/> .
doc#9 « <g/> У Львові не можна навчитись української мови <g/> , а можна тільки збавить свою чисту українську мову дорешти <g/> , так що й самому авторові виправить її згодом буде трудно <g/> »1. « <g/> Загалом сказавши <g/> , галичанам не можна писати книжечок ні для українського народу <g/> , ні для дітей <g/> »2. </p><p> 4. Чим же обґрунтовується такий важкий і безапеляційний присуд <g/> ?
doc#9 <p> Навпаки <g/> , на Великій Україні народ великою мірою помосковщений <g/> , і його ще треба привчати до української книжки й газети <g/> , а головним збудником інтересу до українського друкованого слова може бути його рідкість і цілковита зрозумілість <g/> . </p>
doc#9 Але польські елементи не затемнили народної основи мови <g/> : вони посіли тільки місце тих великоруських елементів <g/> , які неминуче вдерлися б при широкому й вільному розвитку малоруської письменности на Україні <g/> »3. </p><p> Але незалежно від того усвідомлення чи неусвідомлення суті справи передові кола українського суспільства вже тоді розв'язали для себе недвозначно питання напряму розвитку української літературної мови <g/> .
doc#9 Тим-то цілком можна погодитися з тією характеристикою <g/> , яку дає мовним шуканням М. Коцюбинського С. Козуб <g/> : « <g/> Отже <g/> , пильне студіювання мови за вінницької доби життя з книжки зміцнює нас у думці <g/> , що безпосередній вплив мовної стихії українського села на М. Коцюбинського був менший <g/> , ніж звичайно в нас гадають <g/> »2. Уважне <g/> , зацікавлене й любовне ставлення до галицьких мовних особливостей лишилось у М. Коцюбинського на все життя <g/> , хоч він завжди був ворогом діялекту в літературній мові ( <g/> звичайно <g/> , поза спеціяльними художніми завданнями — згадаймо хоч би його « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> ) <g/> , і тому пересади в запровадженні галицизмів до літератури завжди викликали його заперечення <g/> .
doc#9 Але сполучати загальноприйняту основу української літературної мови з тими галицькими мовними елементами <g/> , які йому здавалися доцільними <g/> , потрібними <g/> , чимсь цінними <g/> , він <g/> , очевидно <g/> , вважав за свій обов'язок письменника й українського громадянина <g/> .
doc#9 Вже сама організація урядово-адміністративної системи з одного боку <g/> , а українського війська з другого примушує почасти вдатися до нових позичень з Галичини <g/> , а почасти і переважно робить багато старіших позичень із книжно-інтеліґентських здобутком народних мас <g/> .
doc#9 А небувало зросла активність народних мас <g/> , небачена перед тим жадоба до українського друкованого слова <g/> , нечувана перед тим активність у його сприйманні — все це створювало передумови для глибокого й широкого засвоєння цих здобутків <g/> . </p>
doc#9 Давніше справа стоала так <g/> , що через суто галицькі вислови читач української книжки міг опинитися в неприємних клопотах від крутих слів і словечок і кинутися українського читання <g/> .
doc#9 <p> Перше <g/> , що впадає в очі у лексиці тих творів <g/> , це те <g/> , що переважна частина понять <g/> , зв'язаних з міським та інтелігентським побутом <g/> , не знаходить у І. Нечуя-Левицького адекватного українського виразу <g/> .
doc#9 <p> На відміну від українського розвитку <g/> , хорвати хотіли зберегти при принципіальній єдності літературної мови як їх варіянт двоєдної літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Виділити північноукраїнські елементи в словнику Шевченка при теперішньому стані українського мовознавства <g/> , коли не порядкуємо ані словниками говірок <g/> , ані словниками мови окремих письменників <g/> , а зокрема надто мало знаємо з цього погляду про рідну говірку Шевченкову <g/> , — річ майже неможлива <g/> .
doc#10 <p> 1. </p><p> ВСЕВОЛОД ГАНЦОВ </p><p> 1.ГАНЦОВ І АКАДЕМІЧНИЙ СЛОВНИК </p><p> Одним з монументальних пам'ятників українського культурного відродження 20-их років був у царині мовознавства так званий Академічний словник <g/> , що його повного назвою було Російсько-український словник Української Академії Наук <g/> .
doc#10 Мова йде про вироблення і обговорення українського правопису <g/> .
doc#10 Ганцов брав активну участь у працях Харківської правописної комісії <g/> , йому належав розділ про правопис незмінних слів у проекті українського правопису <g/> , виданому 1926 р. Одначе тут він відіграв меншу роль <g/> , і його вагу тут не можна порівняти з значенням праці Олекси Синянського <g/> . </p>
doc#10 За згадкою Оглоблина <g/> , спертою на лист Д.Айналова до К.Широцького <g/> , зберіганий в архіві Оглоблина <g/> , Ганцов був організатором Козелецького українського літературно-артистичного товариства ім <g/> .