Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 , у реченні « <g/> Тільки вітер пилом заміта <g/> » ( <g/> Антіох <g/> ) тільки прилягає до вітер <g/> ; якби побудувати це речення « <g/> Вітер тільки пилом заміта <g/> » або « <g/> Вітер пилом тільки заміта« <g/> , то тільки прилягало б відповідно до іменника пилом і до дієслова заміта <g/> .
doc#27 Серед листів Квітчиних ( <g/> як вони репрезентовані в його шеститомовній збірці творів радянського видання <g/> ) тільки листи до Шевченка писані по-українськи <g/> , 4 з загального числа 91. Правда <g/> , маємо від Квітки « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » ( <g/> 1839 <g/> ) <g/> , але це літературна стилізація <g/> , а не справжні послання від людини до людини <g/> . </p>
doc#15 Неправий він тільки <g/> , коли таке відносно самостійне вживання називного відмінка імени пояснює ( <g/> слідом за Й. Зубатим <g/> ) тільки як рештку старовини <g/> , не помічаючи <g/> , що на тлі теперішнього двоелементного речення як норми явище це може набрати нового характеру <g/> . </p>
doc#40 Зокрема <g/> , наросток -енн ( <g/> я <g/> ) <g/> , як ми вже знаємо ( <g/> § 396 <g/> ) <g/> , заступається на -інн ( <g/> я <g/> ) тільки під наголосом — пор <g/> .
doc#97 , тільки що Большаков не виявляє знання французької мови <g/> , навіть у циркових межах <g/> , і радше загорлав би <g/> : Ага <g/> , знай наших <g/> !
doc#40 <p> г <g/> ) В орудному відмінку множини всі іменники мають закінчення -ами ( <g/> -ями <g/> ) <g/> , тільки поодинокі іменники вживаються з закінченням двоїни -има або з закінченням <g/> , яке первісно належало 3-ій відміні <g/> , -ми <g/> : очима ( <g/> і очами <g/> ) <g/> , плечима ( <g/> і плечами <g/> ) <g/> , вушима ( <g/> і вухами <g/> ) <g/> , грошима ( <g/> і грішми <g/> ) <g/> , а також кіньми <g/> , гістьми <g/> , чобітьми <g/> , жолудьми <g/> , коліньми <g/> , слізьми <g/> , крильми <g/> , свиньми — поруч частіших форм на -ами ( <g/> -ями <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Тяжче визначити тип відмінювання тих pluralia tantum <g/> , що кінчаються на -и <g/> , -і. В давальному <g/> , орудному й місцевому відмінку вони мають правда <g/> , звичайні закінчення -ам ( <g/> -ям <g/> ) <g/> , -ами ( <g/> -ями <g/> ) <g/> , -ах ( <g/> -ях <g/> ) <g/> , тільки іменники люди <g/> , кури <g/> , гуси <g/> , діти <g/> , сіни <g/> , сани <g/> , груди проти норми мають у цих відмінках пом'якшений кінцевий приголосний основи ( <g/> людям <g/> , курям <g/> , гусям <g/> , дітям і т. д. <g/> ) <g/> , а в орудному відмінку вони поруч звичайного закінчення -ями можуть мати -ми ( <g/> курми <g/> , людьми <g/> , гусьми <g/> , дітьми <g/> , сіньми <g/> , саньми <g/> , грудьми <g/> , а також ворітьми від ворота <g/> ; паралельно — грудима і дверима <g/> ) <g/> , Тяжче зорієнтуватися в закінченнях родового відмінка <g/> , який може мати закінчення -ів <g/> , -ей і нульове <g/> .
doc#85 Це ті самі процеси ( <g/> sie sind die nämlichen <g/> ) <g/> , тільки розглядені з двох протилежних поглядів <g/> .
doc#73 Поезія патетичної деклямації представлена творами Святослава Гординського ( <g/> збірка « <g/> Огнем і смерчем <g/> » <g/> ) <g/> , Івана Багряного ( <g/> збірка « <g/> Золотий бумеранґ <g/> » <g/> ) <g/> , Леонида Полтави ( <g/> збірки « <g/> За мурами Берліну <g/> » <g/> , « <g/> Жовті каруселі <g/> » <g/> ) <g/> , тільки ця деклямативність у Багряного вбирає в себе окремі елементи пісенности <g/> , а в Полтави — то говірної мови з іронічними пуантами <g/> , то романсу <g/> .
doc#40 Щодо -и — -і <g/> , то вже Синявський </p><p> слушно зазначив <g/> , що -і в закінченнях прикметників у поправній українській вимові є <g/> , власне <g/> , -и <g/> , тільки з пом'якшенням попереднього приголосного ( <g/> правописне синій у вимові = синьий <g/> ) <g/> .
doc#20 Вона була з малоосвічених селян і серед наших літературно-інтелігентських розмов почувалася майже як Сляй у Шекспіровому « <g/> Приборканні гострухи <g/> » <g/> , тільки сама вона аж ніяк не була гострухою <g/> , навпаки <g/> , виглядала просто неймовірно смиренною <g/> .
doc#81 Вона була з малоосвічених селян <g/> , і серед наших літературно-інтеліµентських розмов почувалася майже як Сляй у Шекспіровому « <g/> Приборканні гострухи <g/> » <g/> , тільки сама вона аж ніяк не була гострухою <g/> , навпаки <g/> , виглядала просто неймовірно смиренною <g/> .
doc#93 Це техніка Шевченка в « <g/> Марії <g/> » <g/> , тільки засобами театру <g/> , а не поетичного слова <g/> .
doc#18 В дійсності хлопчина страшним зусиллям волі спинив градову хмару <g/> , що загрожувала знищенням цілорічної селянської праці <g/> , і відвернув стихійну катастрофу до лісу ( <g/> Мотив цей повторить Коцюбинський 1911 року в « <g/> Тінях забутих предків <g/> » <g/> , тільки в нього робитиме це не дитина <g/> , а мольфар Юра <g/> ) <g/> : « <g/> Адіть <g/> , я весь мокрий <g/> , так утомився <g/> .
doc#72 , себто галицьку українську <g/> » <g/> , тільки з етимологічним правописом <g/> , звичнішим для корінного населення <g/> .
doc#92 Правда <g/> , вміщено без прізвища автора <g/> , тільки з глухою приміткою — « <g/> Опрацював за матеріялами Інституту мовознавства Академії наук УРСР Л. А. Булаховський <g/> » <g/> .
doc#48 бери <g/> , тільки бери <g/> , не барися <g/> …
doc#5 Славенко визнає існування Бога <g/> , тільки він байдужий до Бога <g/> , бо Бог невпізнанний методами науки і <g/> , зрештою <g/> , міг би він сказати <g/> , нічого не міняє в законах функціонування й забурень білка <g/> . </p>
doc#13 Але ми вже знаємо — він прощений <g/> , він був тільки знаряддям Волі Божої <g/> , тільки виконавцем страшного <g/> , але неминучого обряду знищення тисяч порушників Божого ладу <g/> . </p>
doc#30 Сам я в тих творчо-духовних прикомських замках не був <g/> , тільки обкружляв озеро пароплавчиком <g/> , але мій нині небіжчик добрий приятель Віктор Вайнтравб2 побував і дуже був удоволений3 ( <g/> думаю <g/> , що в моєму житті був вищий від нормального відсоток жидів4 <g/> ) ( <g/> аж до Корогодського тепер <g/> ) <g/> . </p>