Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Обидва вони вийшли з селянської хати <g/> , де батьки їхні і уявити не могли мистецької кар'єри своїх синів <g/> , бо ті батьки взагалі ледве чи знали <g/> , що таке мистецтво як професія <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#6 Як розпадеться недобудована Вавилонська вежа <g/> , так загине й торонтська ратуша <g/> , — ніби каже Курилик <g/> , — і в її порожнечі або під її руїнами загинуть і ті знеособлені й безбожні “ <g/> екзистенціялісти <g/> ” <g/> .
doc#6 Це перед ним лежать розкидані на снігу криваві трупи ненароджених дітей <g/> , для Курилика — символ озвіріння нашої цивілізації <g/> , але аж ніяк не щоденна реальність <g/> , бо напевно ті зародки так не викидають напризволяще коло потічка <g/> .
doc#6 Релігія <g/> , малювання <g/> , писання — це <g/> , як уже сказано <g/> , були ті заслони <g/> , якими він рятувався від душевної травми або й руїни <g/> . </p>
doc#6 <p> Велика частина таких імен виразно походить з нормальної програми для студентів англістики в ті роки — Мілтон <g/> , Донн <g/> , Шекспір <g/> , Спенсер <g/> , Свіфт <g/> , Томас Ґрей <g/> , Джейн Остен <g/> , Джордж Еліот <g/> ; до цього додається трійця із загально-освітного навчання — Платон <g/> , Арістотель <g/> , Тома Аквінський <g/> .
doc#6 Але фрескоподібні твори Курилика <g/> , що про них тут мова <g/> , мало нагадують ті мехіканські розписи стін <g/> .
doc#6 Натомість деякі з них <g/> , особливо ті <g/> , що змальовують польських робітників на фізично тяжкій праці <g/> , дивовижно нагадують дещо з праць українських бойчукістів <g/> , у Хаджибейському санаторії коло Одеси й у харківському Червонозаводському театрі <g/> , особливо фрески Олександра Мизіна й Миколи Рокицького <g/> .
doc#7 До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та ще й позбавлених їхньої різнообличности й штучно зведених в якусь препаровану єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських поетес <g/> » <g/> . </p>
doc#8 Ще раз ствердилося <g/> , як мало хто розумів Петрова і як мало він дбав за те <g/> , що його розуміли ті <g/> , хто його не розумів <g/> . </p>
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#9 Згадуючи ті часи <g/> , сучасник писав <g/> : « <g/> Коло р. 1862 почалось у нас в Галичині " <g/> українство <g/> " <g/> .
doc#9 Але бажані тільки ті говіркові елементи й варіянти <g/> , які відрізняються від інших мов <g/> .
doc#9 , себто на ті елементи <g/> , що можуть нас тут цікавити <g/> .
doc#9 От ті кілька прикладів <g/> , де можна запідозрити ( <g/> але <g/> , певна річ <g/> , не стверджувати <g/> !
doc#9 Найкращий доказ цього — ті дискусії <g/> , що з таким запалом точилися навколо « <g/> новотворів <g/> » <g/> , навколо « <g/> кування слів <g/> » у поезіях і перекладах М. Старицького <g/> .
doc#9 Літературна українська мова <g/> , за його твердженням <g/> , існує тільки на Великій Україні <g/> , де вона освячена авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників <g/> ; усе <g/> , що є специфічного в галицькій книжній мові <g/> , Б. Грінченко зневажливо називає « <g/> язичиєм <g/> » <g/> , дарма що не може не розуміти <g/> , що це новітнє <g/> , мовляв <g/> , « <g/> язичиє <g/> » далеко стоїть від тієї москвофільської мови <g/> , яка свого часу й дістала іронічну назву язичия <g/> : « <g/> Дуже помилялись ті земляки <g/> , які думали досі <g/> , що в Галичині тільке одне " <g/> язичиє <g/> " — москвофільське <g/> , навпаки <g/> , — є і друге — рутенське <g/> »1. Докази на це твердження в Б. Грінченка — більш ніж скупі <g/> .
doc#9 Як властиво повинні б писати ті поети <g/> , коли їм заборонено уживати таких слів народних <g/> , які вони чують довколо себе <g/> ?
doc#9 З України досі йшло світло в Галичину <g/> , твори українські ідейно стояли вище од галицьких та й мали вплив <g/> »3. З цього критерію залежносте мовних впливів від позамовних суспільних чинників випливає і те <g/> , що в ті роки Галичина впливала на українську літературну мову <g/> , випливає і погляд А. Кримського на майбутнє <g/> : « <g/> Те з нарічий стане пануючим <g/> , яке зробить найбільше на ріднім полі <g/> , — яке видасть найкращі писання ( <g/> я розумію найкращі змістом <g/> ) <g/> .
doc#9 Справді <g/> , діло й було так <g/> , і єсть <g/> »4. Абстрагуючися від того <g/> , що справа в А. Кримського трохи звужена <g/> , бо не тільки писання <g/> , а й інші сфери громадсько-політичного життя справляють чималий і визначальний вплив <g/> , поставу питання можна визнати за правильну і в ті часи доцільну <g/> .