Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#36 тут ціла картина <g/> !
doc#15 Розвиваючи шахматовську ідею про зміст цих речень як вираз існування <g/> , він продовжує " <g/> тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що він [ <g/> іменник <g/> .
doc#40 ( <g/> тут між однорядними членами речення <g/> ) <g/> : « <g/> Звідти доносив вітер раз одноманітну пісню моряків <g/> , раз гру лютень <g/> » ( <g/> Косач <g/> ) <g/> . </p>
doc#30 Я там провів два з половиною роки і сумніваюся в мудрості свого виїзду3 ( <g/> тут я наближаюся до неборачих позицій <g/> ) <g/> .
doc#80 — Прага <g/> , 1939 <g/> ) <g/> , а « <g/> Апостоли <g/> » в дечому відтворюють проблематику й характери « <g/> Розмов Екегартових з Карлом Ґоцці <g/> » <g/> : два протилежні характери <g/> , один <g/> , що намагається штовхати історію вперед ( <g/> тут — апостол Петро <g/> , там Екегарт <g/> ) <g/> , і другий <g/> , що ставиться скептично до таких спроб ( <g/> там — Гоцці <g/> , тут апостол Тома <g/> ) <g/> .
doc#30 Більшість із них відкладаю в надії на зустріч ( <g/> тут <g/> , бо в Києвах я вже ніколи не буду <g/> ) <g/> .
doc#40 : « <g/> Почнуть старости швендяти до неї <g/> , бо вже її Оксана <g/> , як діждемо різдвяних м'ясниць ( <g/> тут читач сподівається присудка до підмета Оксана <g/> , але натомість оповідач переслизає на іншу конструкцію <g/> : <g/> ) <g/> , то буде їй шістнадцятий год <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#87 І як би не ставитись до цього твору як до явища мистецького ( <g/> тут не місце про це говорити <g/> , можна буде про це сказати в критичних статтях <g/> ) <g/> , але мусімо ствердити <g/> , що в нашій еміграційній літературі це <g/> , може <g/> , перший нееміґрантський твір <g/> .
doc#4 <p> Спільне з попереднім образком — « <g/> японськість <g/> » деталю <g/> , оточеного білим ( <g/> там <g/> ) і чорним ( <g/> тут <g/> ) тлом <g/> , значущість деталю <g/> , вміння сказати недоговорюючи <g/> , а поза тим — разюча відмінність настрою і подробиць техніки <g/> .
doc#30 <p> Дух з України ( <g/> ані літери <g/> ) тут ще не відчувається <g/> .
doc#0 <p> Історія зустрічі Н. з німецькими вояками ( <g/> майстром шибеничної справи <g/> ) тут уже розказана <g/> .
doc#80 ) <g/> , тут виявляється і його власна індивідуальність з тяжінням до експресіоністичного і до філософського <g/> . </p>
doc#40 Свобода народів — ніби констатує наявний стан <g/> ; свобода народам — звучить як гасло <g/> , має характер конструкції з оминеним дієсловом <g/> , еліпса ( <g/> § 31 <g/> ) <g/> , тут відчувається дієслівна енергія <g/> .
doc#73 За винятком блискучих есеїв Є. М ( <g/> аланюка <g/> ) про Юрія Липу і про Ольжича й М. Антіоха ( <g/> « <g/> Вежі <g/> » <g/> , 1 <g/> ; « <g/> Орлик <g/> » <g/> , 1947 <g/> , 7 <g/> ) <g/> , тут просто нема що назвати <g/> .
doc#11 Книжка зветься « <g/> Повільність <g/> » <g/> , тут ключ <g/> , як ундера схильнии це бачити <g/> , до олюднення людського сексу <g/> , його розтваринення <g/> .
doc#82 Ми <g/> , автори <g/> , тут і читачі там у чомусь різні <g/> .
doc#81 Це не були самі перекладачі <g/> , тут були і автори <g/> , тут можна було побачити й не одного письменника <g/> , особливо з тих молодших <g/> , хто не діставав через задні двері <g/> .
doc#81 Тут вони знайомилися між собою <g/> , тут обговорювалися наукові проблеми <g/> , самозрозуміло <g/> , в невимушених розмовах <g/> , не в формальних засіданнях <g/> , тут панував дотеп і культурна алюзія <g/> , тут починалися романи <g/> , які подеколи кінчалися одруженням <g/> .
doc#11 ) <g/> , сказати б <g/> , тут щойно йшла мова <g/> , але бар'єри усувати чи розсувати треба Невідклично й невідкладно <g/> . </p>
doc#40 — Крім нашого батальйону <g/> , тут більше немає нікого <g/> » — Панч <g/> ) <g/> , а особливо коли воно має в собі спеціяльну вказівку на дальше продовження власне прямої мови <g/> , напр <g/> .