Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Мало бо ствердити наявність двох діялектних груп <g/> , що з них склалася українська мова <g/> , — треба поставити ще питання про те <g/> , як і чому вони постали <g/> .
doc#12 : без кінця <g/> , без краю <g/> , без ладу <g/> , без ліку <g/> , без пуття <g/> , без сумніву <g/> , в давнину <g/> , до відома <g/> , до вподоби <g/> , до краю <g/> , до лиця <g/> , до ноги <g/> , до побачення <g/> , до речі <g/> , до східсонця <g/> , з-за кордону <g/> , над силу <g/> , на зорі <g/> , на часі <g/> , під час <g/> , тим часом <g/> , як слід і т. д. </p><p> В сумнівних випадках треба використовувати словник <g/> , бо процес творення прислівників у сучасній мові плинний і тому встановити чіткі правила написання їх укупі чи нарізно не можна <g/> . </p>
doc#12 : не п'ять <g/> , не свій <g/> , не двічі <g/> , не по-нашому <g/> , не треба <g/> , не коло <g/> … </p>
doc#14 Є щось зо три спірні наголоси ( <g/> згасИш — 18 <g/> , в І з ь м у' — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про нього можна було б сказати <g/> , що його треба написати інакше <g/> .
doc#14 Можна і треба лишити визначення реченців йому самому <g/> .
doc#14 Але чи треба Маланюкові змірятися на епігонів <g/> ?
doc#15 Справа тут не просто в наявності перехідних випадків - вони є між різними граматичними категоріями завжди <g/> , і їх ролю не треба перебільшувати <g/> .
doc#15 Бо ми певні <g/> , що коріння називного речення <g/> , яка б не була його основна функція сьогодні <g/> , треба шукати не в писаній тільки мові <g/> , а насамперед в усній <g/> , в живій <g/> , народній <g/> .
doc#15 Це треба зробити <g/> , нарешті <g/> , і для того <g/> , щоб показати <g/> , що називні речення взагалі <g/> , і в українській мові зокрема <g/> , зовсім не витвір XIX сторіччя <g/> . </p>
doc#15 Були <g/> , очевидно <g/> , й інші шляхи постання називних речень <g/> , і їх треба намітити в дальшому викладі - бодай більш-менш схематично <g/> . </p>
doc#15 <p> Говорячи взагалі про усамостійнення називного відмінка уявлення і перехід його в називне речення <g/> , треба сказати <g/> , що це усамостійнення є друга сторона переоформлення значення конструкції <g/> : від значення уявлення предмета ми переходимо до значення його буття <g/> .
doc#15 : страх - страшно <g/> , жаль - жал [ <g/> ь <g/> ] ко <g/> , сором - соромно <g/> , гріх - грішно <g/> , треба - потрібно <g/> , сміх - смішно і т. ін <g/> .
doc#15 І тому треба визнати <g/> , що <g/> , не зважаючи на безліч перехідних щаблів <g/> , називні речення в сучасній мові все ж окремий тип синтаксичної конструкції <g/> , який відрізняється від неповних речень саме тим <g/> , що обов'язково наявний у ньому головний член речення <g/> , виражений називним відмінком імени <g/> , сполучає в собі ( <g/> хай у нерозгор- неному вигляді <g/> ) значення суб'єкта і предиката <g/> , а тому не потребує доповнення з контексту або з обстанови <g/> , як це властиво неповним реченням <g/> .
doc#16 І тому треба підкреслити <g/> , що не всі фрази <g/> , вживані большевиками <g/> , — погані <g/> .
doc#16 Большевики досить вирахувані пропагандисти <g/> , щоб знати <g/> , що на одних треба нападати <g/> , а інших — замовчувати <g/> .
doc#16 <p> В оцінці якихось подій після невдачі перший рух думки звичайно буває той самий <g/> : треба було діяти не так <g/> , як діялося <g/> , а прямо протилежно <g/> .
doc#16 Значить <g/> , треба сааме так <g/> , а не інакше поводитися з масами <g/> .
doc#16 Її треба вміти взяти в руки і привести в рух <g/> .
doc#16 Замість шукати стежки до свого народу люди в розпучливому самознепритомненні проголошують <g/> , що їм <g/> , власне <g/> , нікого й нічого <g/> , крім своїх переконань <g/> , розжеврених до найзапеклішого фанатизму <g/> , не треба <g/> .
doc#16 Конечно треба було щось вибрати <g/> , якось самоозначитися <g/> .