Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 Різниця тільки та <g/> , що цей вид забурення не такий загальний <g/> , як той <g/> , що зветься коханням <g/> .
doc#6 Який мізерний той малий автомобіль проти цих маштабів <g/> , яка недолуга людина в ньому <g/> , яка до того ж сидить <g/> , не знати як <g/> , спиною до переду автомобіля <g/> .
doc#6 У Караваджо на першому <g/> , центральному місці не апостол Павло <g/> , а кінь <g/> , з якого той упав <g/> , власне задня частина коневого тіла <g/> .
doc#6 Ми не знайдемо в нього картин <g/> , що звалися б <g/> , як ставало модно в той час <g/> , “ <g/> Без назви <g/> ” <g/> .
doc#7 Одначе і це був засіб більше зовнішній <g/> , бо поза тим усе лишалося « <g/> нормальним <g/> » <g/> , і фактично читач просто змушений був « <g/> в умі <g/> » розставляти відсутні розділові знаки <g/> , ремствуючи на автора <g/> , що той переклав на нього цю працю <g/> . </p>
doc#7 Але той з читачів <g/> , хто знайомиться з нею за нашими журнальними перекладами <g/> , не матиме про її чар і стиль найменшого уявлення <g/> .
doc#8 Та в міру того <g/> , як ітимуть роки <g/> , чимраз більше відкриватиметься в ньому нащадкам другий елемент його <g/> , той елемент <g/> , що я назвав би його дитячим <g/> , або <g/> , коли хочете <g/> , сковородинським <g/> .
doc#9 <p> Якби Сімович поставився негативно до мого задуму <g/> , мабуть за той задум я і не взявся б. Але він захопився моїм планом <g/> , заохотив мене якнайпалкіше і <g/> , сказати б <g/> , поблагословив мене беззастережно <g/> .
doc#9 Бо проти цього говорив би і загальний далеко не приязний кінець кінцем характер стосунків поета з Лукашевичем <g/> , і той факт <g/> , головне <g/> , що аналіза мови « <g/> Кобзаря <g/> » <g/> , скільки можна бачити <g/> , не виявляє жадних прямих слідів інтересу Шевченка до галицької лексики <g/> . </p>
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#9 Наближення до свого мовного ідеалу Люба знаходить в Галичині і на той час тільки в ній <g/> .
doc#9 В той лише спосіб може вироблятися єдність і розуміння <g/> » <g/> . </p>
doc#9 В той час це були дуже цікаві газетки для нашої молоднечі <g/> , і вона кинулась до їх з жадобою <g/> , як на новинку <g/> , і вссала усе <g/> , навіть саму чудернацьку мову <g/> »4. </p><p> Особисті зустрічі великоукраїнців з галичанами в цей період не були численні кількісно <g/> , але і вони свою справу робили <g/> .
doc#9 Правда <g/> , мова ніби трохи відмінна <g/> , але се природна зміна <g/> , як і те <g/> , що з ним сталося <g/> : він той самий <g/> , що уродився під селянською стріхою <g/> , і наче не той тепер <g/> : не в селянській сорочці <g/> , не в свиті <g/> , а в " <g/> німецькому <g/> " убранню <g/> .
doc#9 Правда <g/> , мова ніби трохи відмінна <g/> , але се природна зміна <g/> , як і те <g/> , що з ним сталося <g/> : він той самий <g/> , що уродився під селянською стріхою <g/> , і наче не той тепер <g/> : не в селянській сорочці <g/> , не в свиті <g/> , а в " <g/> німецькому <g/> " убранню <g/> .
doc#9 Але проте він той самий <g/> »1. </p><p> Від цього першого враження здивування й загального усвідомлення схожости й водночас відмінности мови герої Н. Романович-Ткаченко переходять до глибшого усвідомлення цього <g/> : « <g/> Потім почулася українська мова <g/> .
doc#9 Модест Левицький пише про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не весь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти літ <g/> »ii <g/> .
doc#9 У загальній же частині Модест Левицький стоїть на позиції компромісу <g/> , поєднання галицьких і великоукраїнських елементів у єдиній літературній мові <g/> , заперечуючи всякі різкі відхилення чи в той <g/> , чи в той бік <g/> .
doc#9 У загальній же частині Модест Левицький стоїть на позиції компромісу <g/> , поєднання галицьких і великоукраїнських елементів у єдиній літературній мові <g/> , заперечуючи всякі різкі відхилення чи в той <g/> , чи в той бік <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>