Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 мене <g/> , ані офіційно викликати <g/> . Прага тоді вже прийняла групу українських істориків на
doc#81 . Наша перша зустріч відбулася тепер у Львові тоді <g/> , коли в районах Києва вже не було затверджених
doc#77 шабля <g/> , і думка <g/> . Над шаблею має бути думка <g/> . Над <g/> . А тоді може і шабля перестане бути шаблею <g/> , а стане
doc#9 й таких <g/> , що ніяк не могли бути переконливими тоді й засуджені дальшим розвитком української
doc#81 Шевченкові я ходив двічі чи тричі <g/> , він діставав тоді реляції новопосталого « <g/> Шевченка <g/> » <g/> . Вони могли
doc#40 — Шевч <g/> . <g/> ) або <g/> , рідше <g/> , і самого витворювана дії <g/> , і тоді вигук набирає певних функцій у реченні —
doc#79 , мовляв <g/> , дівко <g/> , вискочиш із ями <g/> . Буде світ тоді як цвіт <g/> , ще й милий <g/> , як сонечко <g/> » <g/> . Але нічого не
doc#81 — я вже оповідав <g/> . За короткий час першої тоді радянської окупації повернений радянський
doc#20 був на рік старший <g/> , а зв'язки між річниками були тоді дуже обмежені <g/> . Тож його образ із тих років був
doc#81 так гостро <g/> , було блюзнірством <g/> . Я не знав ще тоді <g/> , що невдовзі Донцов обере мене об'єктом своїх
doc#82 походження — з Радянської України <g/> , з Галичини <g/> , тоді підпольської <g/> , з Чехо-Словаччини — опинилася в
doc#81 їхнє причинкарство само було радше в минулому <g/> , тоді вони бодай розшукали важливі документи <g/> ,
doc#40 прикметника з іменником подружжя неповне <g/> ) <g/> , тоді як узгодження займенника наше або дієслова
doc#0 . Але другу Галицький приніс уже з собою <g/> : була тоді нова постанова уряду про стипендії студентам <g/> .
doc#81 і повернувся до Львова вже під час війни <g/> . Горбач тоді таки знайшов мене <g/> , ми познайомилися <g/> , і з того
doc#81 . Дещо з них завчалося напам'ять <g/> . Але я вже тоді не мав смаку до програмової й політичної поезії
doc#81 це під його ім'ям <g/> , що й зроблено <g/> . Для мене тоді радянська схема підручника була безнадійно
doc#81 : важкуватий і своєрідно архаїчний <g/> . Чого я тоді сприйняти не міг — це була полеміка з Донцовим <g/> ,
doc#72 у зв'язку з п'ятдесятиліттям смерти поета <g/> , але тоді пройшла майже непоміченою <g/> . Не так тепер <g/> . </p><p> У
doc#81 , нічого <g/> . Пустка <g/> , самота <g/> , мовчання <g/> . І може тоді я зрозумів <g/> , що я скінчуся <g/> . </p><p> Але може відкриття