Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Вона входила як складова частина до релігії комунізму <g/> , чиїми пророками тепер були Маркс <g/> , Ленін і — тоді — Троцький <g/> .
doc#94 У часи Катерини II її придворний поет <g/> , який добре знав макабричні примхи царського двору і дію імперського механізму <g/> , схарактеризував це безсилля особи <g/> , безсилля навіть тоді <g/> , коли ця особа ніби тримає <g/> , богоподібно <g/> , незчисленні людські долі в своїх потужних і безсилих руках <g/> : </p><p> Я царь <g/> , я раб <g/> , я червь <g/> , я Бог <g/> . </p>
doc#94 спецфондів <g/> , — і то всіх <g/> , а не <g/> , як тепер <g/> , окрайців <g/> , тоді як під забороною перебуває <g/> , якщо говорити про українську літературу <g/> , три чверті її <g/> ,
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#95 Харків став тоді входовою брамою до Донбасу і осідком великих заводів <g/> .
doc#95 Було нас тоді напхано там чотири родини <g/> .
doc#95 Весняний цей місяць <g/> , виходить <g/> , не пасує до нових часів <g/> . </p><p> У театрах сезон тоді ще не відкрився <g/> , побачити будь-які вистави не можна було <g/> . І шкода <g/> , і
doc#97 — або від нетерпіння <g/> , і тоді статично-розлогий плин біографічної <g/> , вкрай детальної оповіді здіймається ніби гребенем хвилі <g/> .
doc#97 Маємо добру інформацію про холеру в Оренбурзі <g/> , хоч Шевченко тоді там не жив <g/> , про полювання на тигра <g/> , про бурі й штилі на Аральському морі <g/> , день попри день <g/> .
doc#97 Але казахи тоді не жили в таких будинках <g/> , з такими вікнами <g/> .
doc#98 це окреслює пам'ять <g/> , про Новиченка мені розповідав десь у другій половині тридцятих років — тоді я вперше почув про нього <g/> , — розповідав Лев Юхимович Догадько <g/> , колега з Інституту
doc#98 куплено <g/> , згоріла дотла в пожежах Харкова 1941 року <g/> . </p><p> ДПУ ( <g/> чи як воно тоді звалося <g/> ) було довго зацікавлене критичним наставлениям Догадька до радянської системи і його погано прихованим
doc#98 Я тоді не чув про Новиченка <g/> , не читав про нього або його самого <g/> .
doc#98 Усе тоді було ще чесне <g/> , сміливе і талановите <g/> .
doc#98 Знав я тоді — чи передчував не з <g/> , — як кажуть у Галичині <g/> , не з видження <g/> , а з голосу — Догадькового <g/> . </p>
doc#98 Зі мною тоді він не сперечався <g/> .
doc#98 Реальний casus adversi була одна статейка <g/> , зовсім <g/> , як тоді казали <g/> , ідеологічно витримана <g/> .
doc#98 Нація нашої доби тоді нація <g/> , коли вона хоче бути разом <g/> , а не тоді <g/> , коли її силують животіти в єдиній « <g/> гармонійній <g/> » отарі <g/> , а отару розпалюють однаковими гаслами <g/> , чим стандартніше <g/> , тим голосніше <g/> , тим упертіше <g/> , тим монотонніше <g/> , тим беззмістовніше <g/> , поскубуймо травичку давно вже випорожненої « <g/> національної традиції <g/> » <g/> , — певніше — що так за звичкою зветься <g/> . </p>
doc#98 Нація нашої доби тоді нація <g/> , коли вона хоче бути разом <g/> , а не тоді <g/> , коли її силують животіти в єдиній « <g/> гармонійній <g/> » отарі <g/> , а отару розпалюють однаковими гаслами <g/> , чим стандартніше <g/> , тим голосніше <g/> , тим упертіше <g/> , тим монотонніше <g/> , тим беззмістовніше <g/> , поскубуймо травичку давно вже випорожненої « <g/> національної традиції <g/> » <g/> , — певніше — що так за звичкою зветься <g/> . </p>
doc#98 — починали в дев'ятнадцятому столітті проростати пагони кандидатів на нову аристократію з тоді ще майже не торканого огрому сільської цілини <g/> .