This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | Шлях до перемог <g/> . Посвята німецькій армії <g/> » <g/> , яка | тоді | <g/> , восени 1942 року <g/> , ледве вже могла бути щирою <g/> . |
doc#1 | О. Герцена і його послідовників <g/> . Тепер <g/> , як | тоді | <g/> , він вийшов з цього конфлікту збагаченим <g/> , |
doc#40 | особою однини <g/> : « <g/> Ну <g/> , не дай я тобі приданого <g/> , що | тоді | <g/> , га <g/> ? » ( <g/> Шевч <g/> . <g/> ) <g/> ; з першою особою множини <g/> : « <g/> Що в |
doc#4 | поезіях <g/> . Він напевне звучить повноцінно й там і | тоді | <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з |
doc#15 | в усній мові <g/> , а в письмовій - тільки там і | тоді | <g/> , де і коли вона ще не розірвала міцних зв'язків |
doc#27 | інше <g/> , Шевченка довелося взяти до пантеону <g/> . Але | тоді | <g/> , за засадами квадратово-формуль- ного |
doc#40 | , при <g/> , з місцевим <g/> ) <g/> , а іноді — з кількома ( <g/> | тоді | <g/> , звичайно <g/> , з різним значенням <g/> , напр <g/> . <g/> , на із |
doc#81 | з Кулішевої « <g/> Патетичної сонати <g/> » ( <g/> якої я | тоді | <g/> , звичайно <g/> , не міг читати <g/> , бо вона не була видана |
doc#81 | , що він переслідував <g/> , віз безкарно <g/> . Я не знав | тоді | <g/> , звичайно <g/> , що мине рік і я опинюся в пазурях НКВД |
doc#81 | , і вона була моєю першою ковдрою на цьому | тоді | <g/> , здавалося <g/> , такому утульному світі <g/> . Тоді ж |
doc#50 | християнського <g/> , і ще поганського <g/> . </p><p> І | тоді | <g/> , здається <g/> , лишається ще поезія <g/> . Коли |
doc#40 | мові <g/> , можливість ужити відповідника ( <g/> »Заснув | тоді | <g/> , коли <g/> . <g/> . л <g/> ) виконує в основному ту саму функцію <g/> , |
doc#31 | самогубства Хвильового <g/> . Та це сталося | тоді | <g/> , коли « <g/> літературна <g/> » дискусія зробилася |
doc#40 | . Умотивовна інтонація буває звичайно | тоді | <g/> , коли авторське пояснення стоїть перед прямою |
doc#34 | політичної неволі <g/> . « <g/> Програна страшна тільки | тоді | <g/> , коли армія вже сама в свою боєздатність не |
doc#9 | впливи <g/> . Та їх все одно не змогли б уникнути і | тоді | <g/> , коли б ішли шляхом О. Янати <g/> , бо надто вже |
doc#40 | самостійного значення і буває звичайно тільки | тоді | <g/> , коли безпосередньо за цими приголосними іде |
doc#15 | характер називних речень може стати ясним лише | тоді | <g/> , коли буде встановлено не тільки відмінне від |
doc#81 | громадян <g/> . Можна було кудись їхати тільки | тоді | <g/> , коли було в кого перебути <g/> . Миша постачав мені |
doc#84 | і дверей <g/> ? Бо двері і віконні рами спалено ще | тоді | <g/> , коли було тепло <g/> . « <g/> Чому <g/> » можуть тривати |