Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Посвята німецькій армії <g/> » <g/> , яка тоді <g/> , восени 1942 року <g/> , ледве вже могла бути щирою <g/> .
doc#1 Тепер <g/> , як тоді <g/> , він вийшов з цього конфлікту збагаченим <g/> , голос його поезії змужнів і врівноважився <g/> .
doc#40 у зв'язку з третьою особою <g/> : « <g/> Дізнайся він про такі думки <g/> , — засміє <g/> » ( <g/> Ле <g/> ) <g/> ; з першою особою однини <g/> : « <g/> Ну <g/> , не дай я тобі приданого <g/> , що тоді <g/> , га <g/> ?
doc#4 Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p>
doc#15 Бо подібні конструкції <g/> , подібні переломи <g/> , переходи від однієї синтаксичної будови до іншої можливі насамперед в усній мові <g/> , а в письмовій - тільки там і тоді <g/> , де і коли вона ще не розірвала міцних зв'язків із живою усною - розмовною чи розповідною - мовою <g/> .
doc#27 Але тоді <g/> , за засадами квадратово-формуль- ного мислення <g/> , треба було знайти йому супротивника <g/> .
doc#40 , до з родовим <g/> , крізь з знахідним <g/> , при <g/> , з місцевим <g/> ) <g/> , а іноді — з кількома ( <g/> тоді <g/> , звичайно <g/> , з різним значенням <g/> , напр <g/> .
doc#81 Один з нас був такий Лобко-Лобанівський <g/> , щось на зразок Ступай-Ступаненка з Кулішевої « <g/> Патетичної сонати <g/> » ( <g/> якої я тоді <g/> , звичайно <g/> , не міг читати <g/> , бо вона не була видана та й на сцені на Україні не йшла <g/> ) <g/> .
doc#81 Я не знав тоді <g/> , звичайно <g/> , що мине рік і я опинюся в пазурях НКВД <g/> … </p>
doc#81 Ковдру <g/> , як оповідала мати <g/> , купили <g/> , коли я мав народитися <g/> , і вона була моєю першою ковдрою на цьому тоді <g/> , здавалося <g/> , такому утульному світі <g/> .
doc#50 <p> І тоді <g/> , здається <g/> , лишається ще поезія <g/> .
doc#40 Проте <g/> , як це часто буває в мові <g/> , можливість ужити відповідника ( <g/> »Заснув тоді <g/> , коли <g/> .
doc#31 Та це сталося тоді <g/> , коли « <g/> літературна <g/> » дискусія зробилася неможливою і через політичний клімат <g/> , і через свою власну вичерпаність <g/> . </p>
doc#40 Умотивовна інтонація буває звичайно тоді <g/> , коли авторське пояснення стоїть перед прямою мовою <g/> , напр <g/> .
doc#34 « <g/> Програна страшна тільки тоді <g/> , коли армія вже сама в свою боєздатність не вірить <g/> » <g/> , писав В. Липинський <g/> . </p>
doc#9 Та їх все одно не змогли б уникнути і тоді <g/> , коли б ішли шляхом О. Янати <g/> , бо надто вже защепилося багато з них у літературну мову взагалі і наукову зокрема <g/> .
doc#40 Паляталізація гортанного г <g/> , задньопіднебінних к <g/> , ґ <g/> , х <g/> , середньо-піднебінних ш <g/> , ж <g/> , ч <g/> , дж і в головному губних п <g/> , б <g/> , ф <g/> , в <g/> , м не має самостійного значення і буває звичайно тільки тоді <g/> , коли безпосередньо за цими приголосними іде голосний переднього ряду і. Це є просто пристосування вимови цих приголосних до вимови наступного і. Скажімо <g/> , в словах гість <g/> , кіт <g/> , ґід <g/> , хід <g/> , шість <g/> , ножі <g/> , чітко <g/> , Джім <g/> , пір'я <g/> , біг <g/> , фірма <g/> , вітер <g/> , мілко можна було б записати вимову ( <g/> позначивши палаталізацію знаком ' над рядком <g/> ) так <g/> : г'іс'т' <g/> , к'іт <g/> , ґ'ід <g/> , х'ід <g/> , ш'іст' <g/> , нож'і <g/> , ч'ітко <g/> , Дж'ім <g/> , п'ірйа <g/> , б'іг <g/> , ф'ірма <g/> , в'ітер <g/> , м'ілко <g/> .
doc#15 Тим часом <g/> , справжній характер називних речень може стати ясним лише тоді <g/> , коли буде встановлено не тільки відмінне від неповних речень <g/> , а і спільне з ними <g/> .
doc#81 Можна було кудись їхати тільки тоді <g/> , коли було в кого перебути <g/> .
doc#84 Бо двері і віконні рами спалено ще тоді <g/> , коли було тепло <g/> .