Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 Першим <g/> , тим <g/> , що любили народ і служили йому <g/> , належить пошана як мученикам за народню справу <g/> , другі підлягають засудові <g/> , хоч — і тут Єфремов з його лібералізмом <g/> , правда <g/> , підфарбованим у кольори новітнього Савонаролі <g/> , все таки кращий від тих його наступників <g/> , які воліли про ненародніх ( <g/> які тоді зробилися ще й антинародніми <g/> ) взагалі не згадувати <g/> , покарати їх за їхні гріхи прокляттям замовчування <g/> .
doc#40 Та зрештою і інші іменники жіночого роду з цим наростком тепер уже можуть творити множину <g/> , яка тоді має значення багатьох цілковито відокремлених предметів <g/> , напр <g/> .
doc#59 Істотно <g/> , одначе <g/> , те <g/> , що він був не більше <g/> , як каталізатором <g/> , що і без нього йшло до тих самих наслідків <g/> , тільки процес може тоді потривав би довше і відбувався б трудніше <g/> . </p>
doc#49 У цьому шуканні довших слів одна з причин нахилу Барки до префіксованих дієслів ( <g/> наздоганяє <g/> , виіскрюється <g/> , досвічати — там <g/> , де могло б буги просто <g/> : доганяє <g/> , іскриться <g/> , світати <g/> ) <g/> ; нахилу до пестливих і здрібнілих форм ( <g/> перекотиполенько <g/> , буйненький <g/> , тополенька <g/> ) <g/> ; нахилу зліплювати два слова в одне ( <g/> город-руїна <g/> , хмара-піна <g/> , татко-ненька — група з одним головним наголосом і другим другорядним <g/> , тоді як у сполуках слів зруйнований городок <g/> , спінена хмара <g/> , татко і ненька — було б два сильні наголоси <g/> ) <g/> .
doc#92 Я не знав ще тоді <g/> , як далеко може йти Якобсон у нищенні своїх супротивників або й просто неслухняних <g/> .
doc#72 <p> Щождо самої української мови в собі <g/> , то вона тоді ввібрала в себе численні совєтизми <g/> , особливо в ділянках адміністративній та ідеологічній <g/> .
doc#93 Молоде тоді ще радіо знайшло свій відбиток навіть у назві однієї з ревій « <g/> Алло на хвилі 477 <g/> » <g/> .
doc#81 Я тоді вважався професором Українського вільного університету <g/> , що його Мірчук <g/> , утративши свій Науковий інститут <g/> , відновив у Мюнхені <g/> .
doc#18 З мистецько-фахового погляду це першорядної якости будова <g/> , зведена з тривкого матеріялу рукою досвідченого і сумлінного муляра <g/> , де кожна цеглина припасовна майстерно до іншої <g/> , де нема шпарин і кривини <g/> , будова <g/> , що простоїть сторіччя <g/> , тоді як псевдоекспериментальний <g/> , але в суті речі хирлявий вірш не одного сучасника Франкового <g/> , такий модний у свій час <g/> , не склав іспиту навіть десятиліть <g/> .
doc#81 На закінчення оповіді про цей епізод <g/> , який тоді коштував мені кілька безсонних ночей і надовго зіпсований настрій <g/> , згадаю <g/> , що саме тоді втягли до партії Черепахова <g/> , який перед тим був <g/> , сказати б <g/> , сам по собі <g/> .
doc#81 Металевий дзвін знов сповіщав кінець « <g/> мертвого часу <g/> » <g/> , і тоді на спортовому майданчику з'являлися « <g/> затійники <g/> » <g/> .
doc#62 <p> Чи усвідомлював це тоді Маланюк <g/> ?
doc#68 Можна також <g/> , але вже без такої певности <g/> , припускати <g/> , що антипоетистична манера була численніше репрезентована в тих поезіях <g/> , що видаються давнішими <g/> , а поетистична манера не була тоді ще так послідовно протиставленою розмовній мові <g/> .
doc#81 Курс цей був обов'язковий для всіх студентів — і філологів <g/> , і істориків <g/> , і математиків <g/> , і біологів <g/> , і відбувався він не в старих будинках університету <g/> , а в новозабудованих північних кварталах міста <g/> , де були лікарні й лябораторії <g/> , аж за ( <g/> тоді споруджуваним <g/> ) Будинком промисловости <g/> , і так кожного тижня <g/> , в усяку погоду всі студенти робили перебіг далеко понад кілометр віддалі <g/> , захекані і наперед до смерти зануджені <g/> .
doc#37 Природно <g/> , що теорія національно-органічного стилю <g/> , яку я тоді проповідував як головний шлях української літератури на еміграції <g/> , доводила його до люті й він протиставляв європеїзм <g/> .
doc#25 <p> Однією з відмінностей української мови проти російської він уважає те <g/> , що українська мова має фонему о/ô тоді як російська має фонему о ( <g/> 3 <g/> , 64 <g/> ) viii <g/> .
doc#78 У дальшому я зватиму ці говірки чернігівськими <g/> , бо їхнє ядро лежало на терені сучасної Чернігівщини <g/> , але не слід спускати з ока <g/> , що тоді не різнилися істотно від суто чернігівських говірок і говірки сучасної північної Полтавщини <g/> , які тепер мають перехідний характер на північній основі <g/> .
doc#15 Зате <g/> , заслугою Синявського була постава питання ( <g/> хай мимобіжна й спрощена <g/> ) про генезу називного речення <g/> , Синявський виводить називні речення з двоелементних через пропуск дієслова є " <g/> у значенні самої тільки дієслівности без жадного іншого значення <g/> " <g/> , погоджуючися в цьому з К. Т. Німчиновим <g/> , якиий тоді ж таки виступив теж із коротенькою генетичною характеристикою називних речень <g/> . </p>
doc#81 Липа тоді не жив у Львові й рідко там показувався <g/> .
doc#81 <p> Але відмовитися від викладання історії української мови я не мав змоги і так став наступником Синявського <g/> , Німчинова <g/> , Наконечного <g/> , Хорта <g/> , кого на тоді вже не було <g/> , не було й серед призначених жити <g/> , за винятком хіба <g/> , як пізніше виявилося <g/> , Миколи Наконечного <g/> . </p>