Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#64 А коли рука нарешті наважується вивести гірку істину <g/> , — майже за рік пізніше <g/> , — то і тоді відзначається <g/> , що більшість ще чекає і вірить <g/> , що « <g/> німці врешті виявлять увагу до національних місцевих почуттів <g/> , винагородять українців за їхню допомоіу в цій антибольшевицькій боротьбі <g/> » <g/> .
doc#81 Київ був тоді заштатне місто <g/> , бюджет його був ніякий <g/> , усе йшло на розбудову столичного Харкова <g/> .
doc#40 Наросток -еч ( <g/> а <g/> ) може набирати і значення властивости чи стану <g/> ; власне <g/> , тоді він виступає в формі -неч ( <g/> а <g/> ) <g/> : ворожнеча <g/> , дорожнеча <g/> , колотнеча <g/> , порожнеча <g/> . </p>
doc#63 А коли війна скінчилася і рідшими стали сальви партизанських рушниць <g/> , тоді непоправно ясно зробилося <g/> : такої України не може бути <g/> .
doc#81 Хоч тоді подорожувати було не просто <g/> , бо німці робили облави на поїзди <g/> , спекулянтів заарештовували <g/> , а інших вивозили на праці до Німеччини <g/> , я вирішив ризикнути <g/> .
doc#22 Інші провідні постаті української поезії тієї доби належали до старшого покоління <g/> , що саме тоді « <g/> перебудувалося <g/> » <g/> .
doc#57 Проект <g/> , поданий від Маꥳлського університету <g/> , який Жук тоді закінчував ( <g/> тепер він <g/> , після років викладання в Вінніпезі <g/> , професорує таки в своїй первісній alma mater у Монреалі <g/> ) <g/> , на всеканадський конкурс <g/> , дістав першу премію <g/> .
doc#81 Західні фільми діставалися на екрани Харкова рідко <g/> , але « <g/> Нібелюнµи <g/> » Фріца Лянµе були великим успіхом або <g/> , як тоді казали <g/> , « <g/> бойовиком <g/> » <g/> .
doc#81 Першою зупинкою мало бути Баку <g/> , ми дістали квитки на поїзд Шепетівка — Баку ( <g/> Шепетівка була тоді прикордонною станцією з Польщею <g/> ) <g/> .
doc#81 Лікування радієм тоді було новиною <g/> , і приступне воно було тільки в великих містах <g/> . </p>
doc#40 В усіх цих царинах культура Візантії тоді була розвиненіша від культури старої Руси <g/> .
doc#81 Особисто я сприйняв « <g/> Звенигору <g/> » як заявку на видатного майстра <g/> , хоч я не думаю <g/> , що тоді розумів історіософію цього фільму <g/> , « <g/> Арсенал <g/> » дратував мене плякатністю в контрасті людей УНР і більшовиків-арсенальців <g/> , але « <g/> Земля <g/> » з її точеною пластичністю й зоровою досконалістю поодиноких кадрів <g/> , з її своєрідним баченням кожного предмета і філософією пантеїзму захопила мене <g/> .
doc#53 Чи знайшли тоді своє продовження <g/> , своє застосування ті погляди <g/> , що втілилися в переклад « <g/> Одіссеї <g/> » <g/> ? </p>
doc#63 Він писав чужою мовою <g/> , бо сто років тому не можна було глибин українського духу появити світові в прозі українською мовою — через те <g/> , що літературна мова ще не вийшла тоді з пелюшок хуторянського етнографізму і через те <g/> , що українська література новою українською мовою не мала досить культурної традиції <g/> .
doc#40 Якісь явища в мові можуть мати стилістичне значення взагалі тільки тоді <g/> , коли в мові вироблені певні пересічні схеми <g/> , хоч практично ці схеми можуть бути частіше порушувані <g/> , ніж дотримувані <g/> . </p>
doc#12 <p> Д <g/> ) в закінченнях 2 і 3 особи однини і 1 і 2 особи множини форми теперішнього часу дієслів І відміни <g/> , тоді як дієслова II відміни мають тут и <g/> , напр <g/> .
doc#72 У першому проекті київської записки В. Антонович зайшов аж так далеко <g/> , що писав <g/> : “ <g/> Народність ця цілковито позбавлена інстинкту державности <g/> ; вона не тільки не становила окремої держави <g/> , але добровільно відхилила створення такої <g/> , навіть тоді <g/> , коли історичні обставини давали на це можливість <g/> ” ( <g/> Антонович 283 <g/> ) <g/> .
doc#92 Ми тоді обмінялися з В. кількома критичними зауваженнями про нашого сп'янілого колегу <g/> , що лежав непритомний перед нами <g/> .
doc#24 А тоді прийдуть нові страждання і нові перемоги над ними — так буде вічний рух <g/> , і вічно буде матерія <g/> , і вічно буде « <g/> Творчо-заглиблене сьогодні <g/> » <g/> .
doc#32 Епоха гуманізму в Західній Европі принесла культ Платона <g/> , і тоді одна по одній в Італії поставали Академії — Платоніка у Фльоренції <g/> , 1474 <g/> , Понтаніяна в Неаполі <g/> , 1433 <g/> , Манунієва в Венеції <g/> , 1495 <g/> , Антікварія в Римі <g/> , 1498 <g/> …