Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 протягом заслання Т. Шевченко почав із того <g/> , що ґрунтовно переглянув свою « <g/> Москалеву
doc#1 із двох шнурків — чорного і білого <g/> . Більше того <g/> , кожен ряд рухається від часткового ( <g/> Архімед і
doc#1 смисл <g/> , що стає зрозумілим лише після того <g/> , як перед нами постане розгорнутий ряд
doc#1 нагромадження слів <g/> , що належать до одного й того ж семантичного поля <g/> , але вжиті з різними конно-
doc#1 розвіє <g/> , </p><p> Як ту сніжину по степу <g/> ! </p><p> Інше слово з того ж семантичного поля — сніжина — вводиться не
doc#1 » тільки посилює « <g/> побрались <g/> » <g/> . Але чому після того йде « <g/> помолоділи <g/> » <g/> ? Чи треба це розуміти як
doc#1 як рівня яворові <g/> . Проте образ коханої <g/> , хоч того й очікує читач <g/> , так і не матеріялізується <g/> . Він
doc#1 помста <g/> , а страта неминуча і заслужена <g/> , страта того <g/> , хто винен у соціяльному злі <g/> . </p><p> Вже не ватажка
doc#1 , і Киселі <g/> , і Кочубеї-Нагаї <g/> ; </p><p> Було добра того чимало <g/> . </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , </p><p> Остались
doc#1 той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про
doc#1 » <g/> , « <g/> Причинну <g/> » і т. д. Та це тільки мала частка того <g/> , що можна і слід зробити в цьому напрямі <g/> . Ниток <g/> ,
doc#1 — перервала його творче зростання задовго до того <g/> , як він досяг вершини <g/> … </p><p> Врешті <g/> , ідеї ці не були
doc#1 Шевченка <g/> . Але вони співіснували <g/> , як ніколи до того <g/> , з ідеями неминучої помсти <g/> , з ідеями жадібної і
doc#2 стала <g/> , а все в тому ж напрямі бігла <g/> , до того ж наперед відчутого й накресленого моря <g/> . </p><p> Цю
doc#2 історичної епохи <g/> , до звіриних шкур включно <g/> . До того ж <g/> , якщо психологічно людина перших поезій
doc#2 ; крізь ти звертання бачимо схвильовану особу того <g/> , хто молиться й радіє <g/> , і це — поетка <g/> . Наскрізь <g/> ,
doc#2 вир своїх почуттів <g/> . Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на усвідомленні
doc#2 , наскрізь традиційні <g/> , навіть у хвилини того <g/> , що здається найбільш особистими рішеннями <g/> .
doc#3 панують у творах Ів <g/> . Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> ,
doc#3 числівників ( <g/> типу двоє <g/> … <g/> ) спричинився до того <g/> , що ширення конструкцій типу двоє речень <g/> ,