Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 ) Поза тим вона воліє ховатися за фікцію народу ( <g/> того самого <g/> , що « <g/> мов дитя сліпеє зроду <g/> » <g/> ) <g/> , Існування держави борониться тим <g/> , що воно в інтересах народу <g/> , найкричущіші <g/> , найдикіші її заходи робляться в ім я народу <g/> .
doc#81 На роковини жовтневої революції 1933 року ( <g/> того самого <g/> , коли я пробував рятувати Курбаса <g/> ) мене — цитую з офіційної ухвали — « <g/> за високу якість викладання і участь у громадській роботі <g/> » премійовано портфелем з монограмою і « <g/> грамотою <g/> » <g/> .
doc#81 Він був частиною циклу з дванадцятьох віршів <g/> , присвяченого Грицькові Стеценкові ( <g/> того самого циклу <g/> , « <g/> З заліщицького зошита <g/> » <g/> , що зазнав нищівного присуду від Семенка-Лавріненка <g/> ) <g/> .
doc#72 Проте специфічно антиукраїнські акції часто-густо були наслідком радше особистого ворожого наставлення ( <g/> доволі поширеного <g/> ) того чи того комісара до українців <g/> , ніж загальної спрямованости терору Чека <g/> .
doc#47 <p> З подвійного образу « <g/> народу <g/> » <g/> , того ідеального <g/> , і другого <g/> , навколишнього <g/> , випливало й подвійне ставлення до Заходу <g/> .
doc#59 Може це зеренця вічного <g/> » <g/> ) — чи не дано нам тут ключа до мистецької методи автора <g/> , того ключа <g/> , що за його допомогою ми зможемо й відповісти на поставлене питання <g/> : якою мистецькою методою послуговується письменник у змалюванні оточення <g/> , яка мистецька метода становить собою провідну засаду будови повісти <g/> ? </p>
doc#81 Брак екстравертивности був причиною <g/> , уже в геть пізніші роки <g/> , в Америці <g/> , того <g/> , що я не хотів учитися керувати автомобілем <g/> .
doc#47 А от риси батькового портрета <g/> : « <g/> страшна батькова розправа <g/> : нагаї й карцер <g/> » <g/> ; батько націляється <g/> , готовий забити Буцила <g/> , того самого <g/> , що його пестила мама <g/> , а далі він безжально продає Буцила різникові <g/> , бо батькові « <g/> завжди було потрібно грошей <g/> » <g/> ; батька діти завжди боялися <g/> ; « <g/> тижневі батькові нагаї <g/> » <g/> , « <g/> коли він гнівається <g/> , то не пам'ятає сам себе <g/> » <g/> ; він устає на ввесь свій довгий зріст і хоче вдарити Іва <g/> ; коли надходить батько <g/> , настає мертва мовчанка <g/> , діти « <g/> затихають <g/> , як в німому царстві <g/> » <g/> ; із своїм малим маєтком- хутором він міг би належати хіба до підпанків <g/> , « <g/> але він жив <g/> , як пан <g/> , на всю
doc#5 Це було просто забурення білка <g/> , того білка <g/> , що становить сутність людського життя <g/> .
doc#65 Треба було того нечуваного зубожіння людської душі <g/> , того здичавіння <g/> , що ширяться в 20 сторіччі <g/> , щоб забути про ці прості істини <g/> . </p>
doc#25 Михальчук у засаді взагалі відмовляється шукати характеристичности мови в її зовнішніх моментах <g/> , як от перевага того чи того звука <g/> , того чи того закінчення абощо <g/> .
doc#40 Друга риса <g/> , яка їх протиставляє як групу всім прикметникам <g/> , це те <g/> , що в них наголос <g/> , якщо вони вжиті без прийменника <g/> , завжди буває на останньому складі <g/> , за винятком орудного відмінка множини і форми з закінченнями -еї <g/> , -ею <g/> : його <g/> , того <g/> , цьому <g/> , усього <g/> ; а в займеннику увесь наголос стоїть на останньому складі навіть у орудному відмінку множини <g/> : усіма <g/> .
doc#81 Це було в нашій родині проявом <g/> , либонь <g/> , того <g/> , що Юрій Липа <g/> , старший від мене на вісім років <g/> , називав телюричними силами української землі <g/> , — здатність української землі й повітря навіть чужинців і зайд змусити відчувати себе таки своїми на цій землі і чужими на тій <g/> , де вони виховалися й звідки прийшли <g/> . </p>
doc#38 <p> Ставлення покоління двадцятих років до передреволюційної української літератури <g/> , того <g/> , що по-радянські зветься « <g/> спадщина <g/> » <g/> .
doc#98 Навчитися треба не помсти і не контртерору <g/> , навчитися треба бути різними та іншими — іншими супроти того минулого <g/> , того давнього і другого <g/> , ближчого <g/> , і — головне — бути різними <g/> .
doc#92 Може <g/> , того дня він навіть поставив свій прапорець у Нью-Йорку на мапі американських центрів <g/> .
doc#81 Вона вже не жила з нами <g/> , але приходила час від часу <g/> , приносячи нам сільські харчі <g/> , — молоко <g/> , того ж дня від корови <g/> , яйця <g/> , — і трохи допомагала матері в господарстві <g/> , особливо перед Великоднем і Різдвом <g/> .
doc#40 : « <g/> Чого Івась не навчиться <g/> , того й Іван не буде вміти <g/> » ( <g/> Прик <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#63 Від гармонії неоклясицизму до творчого хаосу неоекспресіонізму <g/> , того <g/> , що колись існувало під трохи претенсійною назвою несамовитої школи <g/> . </p>