Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Якщо прикметники з'являються в цих віршах <g/> , то це слова з значенням просторовости або жаху <g/> : довгий <g/> , широкий <g/> , глибокий <g/> , високий <g/> , важкий <g/> , тяжкий <g/> , зловісний <g/> , суворий <g/> , страшний <g/> , дужий <g/> . </p>
doc#2 Обрядом є сум і дожидання милого <g/> , в ритуальні форми виливається тужіння за ним <g/> , і якщо нікого не здивує <g/> , що в першому колі « <g/> Веселки <g/> » річний круг життя поданий як послідовність ритуальних чинів <g/> , то менше звичайний є показ усього дівочого життя теж як суми обрядових дій <g/> .
doc#2 Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p>
doc#2 Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p>
doc#2 Відтепер епітет-прикметник ввіходить у її поетичну техніку <g/> , а що вжито його обережно й нерясно <g/> , то тим більше випинаються ті нечисленні окреслення <g/> , що їх таки допущено <g/> . </p>
doc#2 <p> Як згубила <g/> , то й шукай <g/> !
doc#2 <p> Образи теж стають багатими <g/> , мало не імажиністичними <g/> , всіма кольорами розцвіченими <g/> , всіма барвами закосиченими — </p><p> Золотіє колосиста <g/> , </p><p> теплий дощик пополоще <g/> , </p><p> то роса їй дасть намиста <g/> , </p><p> і від краю і до краю </p><p> їй зірниці <g/> , мов жар-птиці <g/> , </p><p> полум'яно спалахають <g/> . </p>
doc#2 І більше <g/> : вона має гармонію в своєму світі <g/> , і то гармонію <g/> , не куплену ціною оминання недогідного <g/> .
doc#4 А то буває <g/> , що й молоді роки й старечі приносять визначні твори <g/> , але зовсім відмінного характеру <g/> .
doc#4 І то демонстративно неназваною <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .
doc#4 Своєрідніший перехід від себе до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в не-я — чи то в безпосередньо займенниковому вияві — і часом гостро й гірко іронічному — </p><p> А на даху <g/> , де в тиші на дротах білизна сохне <g/> , вогка і рум'яна <g/> , хтось емігрантську тугу розгорта <g/> , мов сторінки бульварного роману <g/> .
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Коти <g/> » <g/> ) </p><p> чи то — дальший щабель об'єктивізації — в іменниковому — </p><p> Дощ мав прийти коло восьмої <g/> , а прийшов о десятій <g/> , тонкими пасмами дрібноросяно впав коло хати <g/> . </p>
doc#4 Та ці тематично-настроєві мотиви ніде не зформульовані <g/> , вони з'являються <g/> , поступаються місцем іншим <g/> , виринають знов <g/> , часом грають у мажорному тоні <g/> , часом у мінорі <g/> , то бунтівничі <g/> , то заспокоєні <g/> .
doc#4 Та ці тематично-настроєві мотиви ніде не зформульовані <g/> , вони з'являються <g/> , поступаються місцем іншим <g/> , виринають знов <g/> , часом грають у мажорному тоні <g/> , часом у мінорі <g/> , то бунтівничі <g/> , то заспокоєні <g/> .
doc#4 <p> До того ж я не маю жадних доказів <g/> , що Наталя Лівицька-Холодна взагалі захоплюється чи то поезією Ґете в роки його постаріння <g/> , чи Рільке <g/> .
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Кінець мандрівки <g/> » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p><p> Сходить сонце щодня уранці <g/> , </p><p> заростає квіттям земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна констатація <g/> , це ціле багатство настроїв <g/> , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> .
doc#4 Філемон і Бавкіда не знають ницости й зла світу <g/> , а що читач те знає <g/> , то за ідилією завжди стоїть зловісне передчуття лиха й неминучої загибелі <g/> , у гармонії спочиває зерно прихованої дисгармонії <g/> . </p>
doc#4 Це образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що доводиться навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » із грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й лопотіння прапорів <g/> , </p><p> і гук розбурханих вітрів <g/> , </p><p> і на майданах дзвони золоті <g/> ? </p>