Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Але що надає цьому періодові окремого забарвлення <g/> , то це « <g/> Подражанія <g/> » біблійним пророкам і псалмам ( <g/> « <g/> ГІодражаніє 11 псалму <g/> » <g/> , « <g/> Ісаія <g/> .
doc#1 <p> Щодо стилю <g/> , то це насамперед поезія гіперболи й метафори <g/> , що громадяться <g/> , виростають у дивовижні грона <g/> , то цілком протилежні <g/> , то на диво співзвучні у своїх образотворчих властивостях <g/> .
doc#1 <p> Щодо стилю <g/> , то це насамперед поезія гіперболи й метафори <g/> , що громадяться <g/> , виростають у дивовижні грона <g/> , то цілком протилежні <g/> , то на диво співзвучні у своїх образотворчих властивостях <g/> .
doc#1 <p> Щодо стилю <g/> , то це насамперед поезія гіперболи й метафори <g/> , що громадяться <g/> , виростають у дивовижні грона <g/> , то цілком протилежні <g/> , то на диво співзвучні у своїх образотворчих властивостях <g/> .
doc#1 Основна засада Шевченкового стилю тих років — дати читачеві можливість уловити певну схему <g/> , певну лінію ( <g/> чи то у віршовій структурі <g/> , чи в будові речення <g/> ) <g/> , водночас не даючи цій схемі зматеріялізуватися <g/> .
doc#1 Якщо спробувати подати це статистично <g/> , то складається враження захаращеносте неоднорідними та взаємоунеможливлювальними елементами <g/> .
doc#1 Цілий вірш скомпонований як переплетення цих двох рядів образів <g/> , коли на перший плян виходить то один <g/> , то другий ряд по черзі <g/> , — мов у мотузці <g/> , зсуканій із двох шнурків — чорного і білого <g/> .
doc#1 Цілий вірш скомпонований як переплетення цих двох рядів образів <g/> , коли на перший плян виходить то один <g/> , то другий ряд по черзі <g/> , — мов у мотузці <g/> , зсуканій із двох шнурків — чорного і білого <g/> .
doc#1 Якщо читати « <g/> Титарівну-Немирівну <g/> » <g/> , не знаючи всієї його попередньої творчости <g/> , то це буде лише віньєтка з цікавим поєднанням іронічних ноток та ноток співчуття — не більше <g/> .
doc#1 Але коли й припустити це на хвилину <g/> , то подальшому « <g/> підросли <g/> » годі знайти пояснення <g/> .
doc#1 Що суттєво в них <g/> , то це поєднання образів та мотивів і алюзивне поле цих образів <g/> , мотивів і їхніх поєднань <g/> .
doc#1 Якщо говорити про стилістику <g/> , то в цій трагічно спокійній ідилії Т. Шевченко « <g/> перестрибує <g/> » від одного до іншого <g/> : тут і буденний діялог <g/> , і гумористичні елементи </p><p> майже в дусі І. Котляревського <g/> , й уступи в дусі народніх пісень — звичайно <g/> , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> , образ України водночас виступає як образ потойбічного Раю <g/> . </p>
doc#1 Глава XIV <g/> » він пророкував і хотів покарання зла через самосуд <g/> , то тепер він бачить <g/> , як </p><p> Люде тихо <g/> , </p><p> Без всякого лихого лиха </p><p> Царя до ката поведуть <g/> . </p>
doc#1 Якби Бог поміг оце мале діло зробить <g/> , то велике само б зробилося <g/> » 21. Тут чітко підкреслено зв'язок між малим ділом — народньою освітою — і великим — становленням нового і гармонійного соціяльного устрою <g/> .
doc#1 Однак якби нам хотілося звести його ідеї 1860 р. в одне логічне ціле <g/> , то можна було б їх викласти приблизно так <g/> : він сподівався <g/> , що зміна несправедливого устрою життя настане тоді <g/> , коли з'явиться апостол правди і науки <g/> .
doc#1 <p> Якщо аналізувати цей вірш з погляду ідей та поглядів Т. Шевченка в 1860 р. <g/> , то в ньому не залишиться нічого нез'ясованого <g/> .
doc#1 А що таких коротких періодів у його недовгому творчому житті було декілька <g/> , то це доводить <g/> , з якою швидкістю Т. Шевченко зростав і зрілішав <g/> , що й не дивно <g/> , коли взяти до уваги винятковість його життя <g/> , яке винесло його з найнижчих глибин суспільства до його верхів <g/> , яке кидало його на дно і возносило знову <g/> . </p>
doc#2 <p> Якщо можна говорити про аскетизм у поезії <g/> , то це він <g/> .
doc#2 Якщо є звукові повтори <g/> , то вони навмисне затінені <g/> .
doc#2 До того ж <g/> , якщо психологічно людина перших поезій Лятуринської в найкращому випадку показує тільки одну сторону свого історичного взірця <g/> , то поетично вона живе в своєму світі <g/> , далекому від сучасного <g/> , і <g/> , через далекість <g/> , ми охоче погоджуємося приписати її печерній чи княжій добі <g/> , так само <g/> , як ми це робимо з « <g/> Весною священною <g/> » Стравинського в музиці чи зловісним кольоритом картин Реріха <g/> . </p>