Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#70 Коли візьмемо розвиток відміни іменників колишніх основ на -і- жіночого роду <g/> , то побачимо <g/> , що весь він полягає в поступовому усуванні цього типу відмінювання <g/> .
doc#26 Этим пером пишет мати наша мудрые узаконения <g/> , милости верноподданным <g/> , кару врагам <g/> , — самое то перо <g/> ?
doc#72 Чому зумовлене <g/> , з одного боку <g/> , можливостями <g/> , забезпеченими мові <g/> , а з другого <g/> , обмеженнями <g/> , накладеними на неї <g/> , чи то законодавчими чи суспільно-історичними <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Досить було сказати на когось « <g/> зрадник« <g/> , щоб виставити його на небезпеку побоїв <g/> , а то і смерти <g/> » ( <g/> Лепк <g/> .
doc#84 Все-таки <g/> , що задруковане місце <g/> , то не порожнє <g/> .
doc#66 То людина <g/> , то вільний літ думки <g/> .
doc#40 Коли кажемо <g/> : « <g/> Він не читав книжки« <g/> , то заперечуємо факт читання книжок взагалі <g/> ; коли ж кажемо « <g/> Він не читав книжку« <g/> , то заперечення звужується <g/> , стосується тільки до якоїсь певної книжки <g/> . </p>
doc#21 У всякому випадку <g/> , коли й усвідомлював це <g/> , то органічно не хотів і не міг перейти на новітню концепцію <g/> .
doc#40 : « <g/> Почнуть старости швендяти до неї <g/> , бо вже її Оксана <g/> , як діждемо різдвяних м'ясниць ( <g/> тут читач сподівається присудка до підмета Оксана <g/> , але натомість оповідач переслизає на іншу конструкцію <g/> : <g/> ) <g/> , то буде їй шістнадцятий год <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#12 <p> д <g/> ) Частка то пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників себто <g/> , тобто <g/> , нібито <g/> , начебто <g/> , напр <g/> .
doc#4 <p> До того ж я не маю жадних доказів <g/> , що Наталя Лівицька-Холодна взагалі захоплюється чи то поезією Ґете в роки його постаріння <g/> , чи Рільке <g/> .
doc#45 <p> Якщо носталгія не була головною спонукою його мандрів <g/> , то не були такими й наукові інтереси <g/> .
doc#40 Якщо ця упорядковно-ритмічна настанова провадиться послідовно <g/> , то витворюються синтаксичні фігури ритмізації <g/> .
doc#40 <p> Якщо перед формою теперішнього часу доконаного виду ( <g/> майбутнього часу <g/> ) вжито як посильних часток слова як або як не <g/> , то ці форми дієслова набирають значення раптової <g/> , несподіваної дії <g/> , яка може належати до будь-якого часу <g/> , але найчастіше <g/> , беручи об'єктивно <g/> , належить до минулости <g/> , напр <g/> .
doc#94 хоче вийти з юрти <g/> , а тут його не пустять <g/> , ще й прив'яжуть <g/> , то як по-вашому <g/> , де він сидить <g/> ? » </p><p> « <g/> Та вже ж у юрті <g/> !
doc#56 У тім то й справа <g/> , що мова Смотрича <g/> , як і — тут я наважуюся вперше вжити слова всупереч йому самому — як і поезія Смотрича — мова українського міського інтелігента <g/> , урбаністична ( <g/> хоч і без « <g/> виття <g/> , по- ідіотському <g/> , простого <g/> , заводу <g/> » <g/> ) <g/> , хоч не розриває зв'язку з традицією <g/> . </p>
doc#32 <p> Слово товариство має зовсім іншу генеалогію <g/> , і то східну <g/> , козацько-чумацьку <g/> ; турецько-чагатайське тавар ( <g/> майно <g/> , худоба <g/> , крам <g/> ) <g/> ; суфікс -ещ/-иш має значення « <g/> торговельний спільник <g/> » <g/> .
doc#12 Отже <g/> , коли давніше було тут о <g/> , е <g/> , ѣ <g/> , то пишемо тепер не и <g/> , а і <g/> , напр <g/> .
doc#59 Нема канонади <g/> , і все спокійно в околиці <g/> , але в високій напрузі всі персонажі <g/> , а ця маленька креатурка <g/> , вигідно всівшися в фотелі <g/> , філософує скрипучим голосом далі <g/> , часом складаючи ручки на череві <g/> , часом тручи лисину і ввесь час ледь помітно ворушачи своїми Гротесковими <g/> , мовляв <g/> , кельтійськими вусами — не то жук-різан <g/> , не то павук в окулярах <g/> , не то квола <g/> , нещасна мавпка <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Що коротші літні ночі <g/> , то звабливіші вони <g/> » ( <g/> Вирг <g/> .