Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Можливо <g/> , саме тут слід шукати пояснення <g/> , чому деукраїнізаційні заходи стосовано так обережно й поволі <g/> , а русифікаційні — то й зовсім таємно <g/> .
doc#40 : « <g/> Із-за гори лунають співи — то з містечка вирушають <g/> , парами прямують діти <g/> » ( <g/> Вирг <g/> .
doc#88 Студенти — то ж були просто білоручки <g/> , що цуралися фізичної праці <g/> .
doc#40 <p> Зовсім уже трудно говорити про час <g/> , навіть відносний <g/> , з приводу тих дієприслівників <g/> , що підлягли процесові адвербіялізації <g/> , як от <g/> : « <g/> Тепер — то зринаючи <g/> , то прищухаючи <g/> , то рясно <g/> , то рідко — там пахкали окремі постріли <g/> » ( <g/> Смол <g/> .
doc#19 Бо </p><p> Уукраїна — то народ <g/> , </p><p> А народи не вмирають <g/> , а живуть із рода в род </p><p> І встають вони могутні <g/> , розруйновують гроби </p><p> І ідуть за правду й волю проти кривди і злоби <g/> . </p>
doc#18 Так було в « <g/> Моєму ізмарагді <g/> » <g/> , в передмові до якого Франко писав <g/> : « <g/> Мені давно хотілося написати подібну книжку — тою мовою <g/> , яка на теперішнє покоління повинна робити вражіння багато дечим подібне до того <g/> , яке на старих українців робила мова церковна — то значить мовою поезії <g/> » <g/> .
doc#45 Щождо національних стремлінь українців — бодай в ідеї <g/> , коли не в чині — то <g/> , без сумніву <g/> , він брав їх близько до серця <g/> .
doc#24 <p> Можна побачити просто мигтіння окремих сторінок людської історії — то марш приречених ( <g/> І <g/> ) <g/> , то тему непотрібної і безглуздої жорстокосте ( <g/> II <g/> ) <g/> , то сп'яніння боротьбою ( <g/> III <g/> ) <g/> , то гімн зорганізованій силі ( <g/> IV <g/> ) <g/> , то світлий захват гармонією творчого життя ( <g/> V <g/> ) <g/> . </p>
doc#24 Зміщення побутових <g/> , льокальних і часових сталостей у Данте вмотивоване зовні мандрівкою по тогосвіттю <g/> , у Ґете — то відьомським шабашем <g/> , то знову ж різними Гатунками тогосвіття <g/> , якими мандрує спраглий щастя герой <g/> .
doc#45 Він писав <g/> : „Именно то <g/> , что у автора фонетика являється как бьі зданием <g/> , в коем все дверньїе замки отмьїкаються одною отмьічкою <g/> , или такою сетью <g/> , в которой от одной распущенной петли развязьіваются все остальньїе <g/> , именно зто заставляет усомниться <g/> , что то " <g/> значение <g/> " <g/> , которое автор придает своєму материалу єсть " <g/> настоящее <g/> " ( <g/> Отчет о присуждении <g/> …
doc#40 то в тапсовом припадці станете пред суд <g/> » або в мові писаря в « <g/> Конотопській відьмі <g/> » Квітки-Основ'я- ненка <g/> .
doc#56 то знову бугаєм на пельку всю <g/> , і « <g/> даже очень-очень ліхо <g/> » <g/> . </p>
doc#27 то повибігають ведмеді й вовки з берлогів <g/> , дивуючись і лякаючись <g/> , на що це пущу рубають <g/> .
doc#9 то <g/> : « <g/> Пройду з півгона й стану та слухаю <g/> .