Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 І коли так судить об мові <g/> , то треба те ж саме розважити й у всьому <g/> , і хисту національного не треба розвивать <g/> , — ні музики <g/> , нічого <g/> , — нехай буде все тільки на ступні первісно- народному <g/> : значить і науки не посувать <g/> , досить того світогляду <g/> , який має наш простий чоловік <g/> !
doc#72 Якщо близько 1870 р. в Олександрівську ( <g/> нині Запоріжжя <g/> ) не чути було іншої мови <g/> , крім української <g/> , то на 1910 р. “ <g/> Сорок год тому назад к. 1870 всі міщани <g/> , чиновники і взагалі все населення говорило чистою українською мовою <g/> , а тепер к. 1910 <g/> …
doc#52 Але і він не може виключити економіку <g/> , бо це те <g/> , в чому і чим живе кожний працівник чи то промислового <g/> , чи аграрного комбінату <g/> , краще сказати <g/> , в чому він задихається <g/> .
doc#73 Щождо його корисности <g/> , то тут не може бути двох думок <g/> : саме напругої динаміки здавна бракувало багатьом <g/> , навіть найкращим українським прозовим творам <g/> , особливо романові <g/> , і це невигідно відрізняло його від роману європейського і американського <g/> .
doc#30 <p> Повертаючися до народів <g/> , які самі собі будують майбутнє <g/> , « <g/> своєю собственной рукой <g/> » <g/> , то воно конешно <g/> , але ж не забуваймо й того <g/> , що Гітлера приготували в Версалі <g/> , а німецькі малятка вечорами молились Ґотт <g/> , штрафе Енґлянд13 ( <g/> включно з Америкою <g/> ) на антантську музику <g/> .
doc#56 І тільки раз — до ще живих жебраків коло цвинтаря <g/> : </p><p> Якби ж то знали ті <g/> , що милостині не дають <g/> , яка то радість милостиню подавати <g/> ! </p>
doc#40 Що то за хороше <g/> !
doc#40 Якщо первісно-недоконане дієслово має кілька значень <g/> , то і доконаний вид твориться здебільшого для кожного з цих значень своїм приростком <g/> .
doc#72 <p> Щодо зовнішньої політики <g/> , то надії на встановлення “ <g/> всесвітнього комунізму <g/> ” з центром у Москві ( <g/> як наслідку колоніяльних визвольних рухів <g/> ) не справдилися <g/> .
doc#40 Якщо ж наголос переноситься поза цим на наросток <g/> , то це певна ознака <g/> , що дієприкметник утратив дієслівні знаки і перетворився на прикметник <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) <g/> ; » Отаке то приснилось диво <g/> !
doc#80 Тим часом тут не тільки ключ до провідної ідеї твору про неконтрольованість людської поведінки і про суперечність між наміром і дією <g/> , — тут також <g/> , у творі <g/> , виданому 1928 року <g/> , передбачення терору тридцятих років <g/> , що знищив <g/> , серед мільйонів інших <g/> , і всіх рецензентів повісти <g/> , — все в ім'я майбутнього щастя людства чи то пак трудящих <g/> . </p>
doc#40 <p> 2. Якщо в двоскладових словах наголос припадає в називному відмінку однини на другий склад і лишається на цьому ж складі в родовому відмінку однини <g/> , то він і далі тримається цього складу <g/> , напр <g/> .
doc#0 Зрештою <g/> , розрізнення таке й не має істотного значення <g/> , бо початок цієї історії застав Н. не в місці народження <g/> , а в славному першопрестольному місті Харкові <g/> , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , другопрестольного міста Києва <g/> .
doc#82 У більшості нового покоління це сполучалося з забуттям мови <g/> , а з тим ішов більш або менш цілковитий відхід від « <g/> старокрайового <g/> » трибу життя й смаків <g/> , за винятком <g/> , звичайно <g/> , борщу й вареників <g/> , якщо не найбільшої <g/> , то найтривалішої частини культурної спадщини <g/> . </p>
doc#40 ) <g/> ; якби тут ужити присвійного прикметника внукова <g/> , то вийшло б <g/> , що хата належить одному внукові <g/> ; є іменники <g/> , від яких не творяться присвійні прикметники <g/> , напр <g/> .
doc#50 А що це завершується глибокою катастрофою <g/> , загибеллю Поета <g/> , — то маємо своєрідний український варіант загибелі богів <g/> , трагічно-філософський епос <g/> . </p>
doc#72 На це звертає увагу Сулима ( <g/> 264 <g/> ) при аналізі мови Хвильового <g/> : “ <g/> Коли Хвильовий пише ламаною мовою <g/> , то це таки справді — “ <g/> для інтеліґентів <g/> ” <g/> .
doc#74 Мав рацію Петлюра <g/> , коли 3 листопада 1923 року писав у листі до М. Шумицького <g/> : « <g/> Взагалі справа українізації справляє враження певного тактичного ходу з боку большевиків <g/> ; коли він не дасть бажаних наслідків <g/> , то про нього швидко забудуть\" <g/> .
doc#80 Будь-що-будь <g/> , роботу виконано <g/> , як то кажуть <g/> , чисто <g/> » ( <g/> Якубовський Ф. // Життя й революція <g/> .