Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#21 Наслідком <g/> , з одного боку <g/> , безупинного плину думок <g/> , а з другого <g/> , цього гальмування мови виходило те <g/> , що він висловлювався неясно <g/> , то захоплено <g/> , то в безконечних “ <g/> перепрошеннях <g/> ” <g/> , говорив не на тему <g/> , а навколо теми <g/> .
doc#22 Інакший світ тут <g/> , у цьому надморському селі <g/> , звідки « <g/> нема доріг навіть <g/> , бо як море розсердиться <g/> , то забирає єдину прибережну тропу <g/> » <g/> .
doc#23 <p> У першій половині XIX сторіччя українська література не мала своєї періодики <g/> , ані видавництв <g/> , і нові твори друковано головне по альманахах <g/> , що час від часу видавалися то там <g/> , то сям <g/> .
doc#24 І коли ми шануємо Миколу Хвильового за те <g/> , що він був застрільником і пробоєвиком цього періоду <g/> , то Аркадій Любченко заслуговує на пошану як завершувач і синтезатор періоду <g/> .
doc#25 Від нього лишилося <g/> , враховуючи сюди й дрібні рецензії <g/> , всього 12 назв праць <g/> , та й то дві з них були видруковані посмертно <g/> , 1929 року <g/> , з них одна — не закінчена <g/> .
doc#26 Коли Котляревському Шевченко протиставляв лірично- пісенний пейзаж <g/> , то для Квітки таке протиставлення не було актуальним <g/> , бо цей стиль Квітці в усіх його подальших асоціяціях не був чужий і вживався поруч суржико-бурлескного <g/> , не змішуючися з цим останнім <g/> .
doc#27 Коли зважити <g/> , що 13 % його листів писані до росіян <g/> , що не знали української мови <g/> , а 7 % до поляків <g/> , де російська мова була мовою спілкування ( <g/> Шевченко не писав по- польськи <g/> ) <g/> , то на пайку листів з « <g/> добровільно <g/> » вибраною російською мовою припадає лише 13 % — справжня революція супроти його попередників' <g/> .
doc#28 Звідси йде нахил клясицизму до статичности <g/> ; якщо рух і визнається <g/> , то тільки врівноважено ритмічний <g/> , себто рух зорганізований інерцією як нерухомість <g/> . </p>
doc#29 Інкіжинов також приніс легкі жанри <g/> , а все таки то були серйозніша англійська комедія й оперета трохи вищого ґатунку <g/> . </p>
doc#30 <p> До проблем замежности чи то пак популярности за РУБЕЖем <g/> , то думаю <g/> , що тут уже дещо з перспектив майбутнього накреслюється <g/> .
doc#31 Остання — в супроводі такого визначення <g/> : « <g/> Коли ми говоримо про Европу <g/> , то ми маємо на увазі не тільки її техніку <g/> .
doc#32 Не знаємо <g/> , як це сталося <g/> , але серед безмежної мережі таких таборів <g/> , що вкрили всю понівечену <g/> , півголодну і принишклу Німеччину <g/> , авґсбурзькі касарні на честь французької річки стали осередком кількох тисяч українських безбатченків <g/> , і то саме тих <g/> , що не хотіли повертатися на свою поневолену батьківщину <g/> .
doc#33 Він робився народнім комісаром <g/> , що їздив у його уяві автом і виголошував промови <g/> , які хвилювали його до самого шпіку <g/> ; приймав чужоземні делеґації <g/> , вів перемовини <g/> , запроваджував дивні закони <g/> , що зміняли лице землі <g/> , і по смерті скромно відкривав собі пам'ятники <g/> ; то раптом ставав надзвичайним письменником <g/> , що кожен рядок його котився по світі віщим дзвоном <g/> , бентежачи людські серця <g/> , а власне серце найперше <g/> ; то <g/> , занедбавши великі діла <g/> , надавав своєму обличчю чарівної краси <g/> , прибирався в найвиборніші костюми й скоряв жіночі серця поспіль <g/> , розбивав подружжя й тікав з коханками за всі можливі кордони <g/> , крім межі уяви <g/> » – і так далі <g/> . </p>
doc#34 Бо коли можна щороку мобілізувати сотні тисяч дітей <g/> , відриваючи їх від родини навіки і виховуючи в інших землях по касарнях <g/> , — то чому власне не можна « <g/> перевиховувати <g/> » таким способом « <g/> дочок клясово чужого елементу <g/> » <g/> ?
doc#35 Хай навколо криваве море <g/> , але порятунок буде здобутий <g/> , а якщо загибіль — то тимчасова й немарна <g/> : « <g/> Аще же умріти <g/> , то смертию смерть попрати <g/> ; аще положитися в гробі <g/> , то сущим в гробі живот дарувати <g/> ; аще на время душі з тілом соєдиненим не бути <g/> , то власть духів злоби в небитиє привести <g/> , ізпразнити їх всяко начальство і всяку власть і силу <g/> » <g/> .
doc#36 Він повчав друзів і послідовників <g/> : якщо потрібна порада <g/> , а мене немає в кімнаті <g/> , то відповісти може М. М. <g/> , він скаже те саме <g/> , що я ( <g/> Стасов <g/> .
doc#37 <p> Характеристично <g/> , що з тих <g/> , кому запропоновано членство в МУРІ <g/> , відмовився тільки один — Леонид Мосендз <g/> , і то <g/> , можливо <g/> , тому що жив він поза Німеччиною і особистий контакт засновників МУРу з ним був неможливий <g/> .
doc#38 Якщо це романтизм <g/> , то що тоді не-романтизм <g/> ? </p>
doc#39 І безлітно-довічно гудуть над нею дзвони <g/> : то промені сонця тремтять <g/> , то бджоли гудуть <g/> , то дзвони церковні лунають <g/> . </p>
doc#40 Одначе <g/> , в протилежність Ф. де Соссюрові і багатьом його послідовникам <g/> , автор думає <g/> , що в систему сучасної мови завжди входить і оцінка певних фактів мови в динаміці — чи то як застарілих <g/> , чи то як нових <g/> , і в цих межах автор удавався і до « <g/> історичної <g/> » оцінки фактів <g/> , яка <g/> , одначе — і це треба підкреслити — залежить здебільша не від реальних історичних причин явища <g/> , а теж випливає з оцінки його місця в системі сучасної мови <g/> .