Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 Таку <g/> , здавалося б <g/> , абстрактно-загальну <g/> , універсальну тему зробити органічно-українською — і то без стилізації — це висуває Багряного як автора « <g/> Золотого бумеранга <g/> » в перші лави шукачів українського національного стилю <g/> . </p>
doc#63 <p> Але характеристично <g/> , що коли перша половина її — суцільно народницька в межах Грабовський —Грінченко <g/> , то друга зроблена під Мик <g/> .
doc#40 <p> Нарешті <g/> , коли підмет виражений числівником ( <g/> не порядковим <g/> ) <g/> , то природно сподіватися <g/> , поскільки числівники не мають форм числа ( <g/> крім один <g/> ) і роду ( <g/> крім один <g/> , два <g/> ) <g/> , що присудок стоятиме в « <g/> формі безформности <g/> » — в середньому роді ( <g/> або відповідно в 3 особі однини <g/> ) <g/> .
doc#97 А коли ми вже при тих обставинах життя в загарбаних новоосвоюваних землях пустилися до латини <g/> , то нам широко й беззастережно можна застосувати іншу латинську максиму як формулу епохи того раннього або хижацького колоніялізму <g/> : у тому двонаціональному Приараллі homo homini lupus est <g/> . </p>
doc#47 Аятуринська далі лишається настороженою супроти прикметників і вміє майстерно обминути їх <g/> , то адвербіялізуючи їх ( <g/> любитки цвітуть зоряно <g/> ) <g/> , то субстантивізуючи ( <g/> ясінь Великодня <g/> ) <g/> , то перетворюючи на апозицію ( <g/> любко-голубчик <g/> , співаночка- писаночка <g/> ) <g/> , — а не зоряні любитки <g/> , ясний Великдень <g/> , любий голубчик <g/> , писана співаночка <g/> .
doc#27 Додаймо до цього метання між співпрацею в найрізноманітніших своїм ідеологічним спрямованням органах російської преси <g/> : то в ліберально-демократичному « <g/> Современник-у <g/> » <g/> , то в слов'янофільських виданнях <g/> , то в протирежимній « <g/> Искр-і <g/> » <g/> , то в мало не по- ліційному « <g/> Вестник-у Юго-Западной и Западной России <g/> » <g/> .
doc#40 <p> Якщо підмет виражений особовим займенником я <g/> , ти <g/> , ми <g/> , ви <g/> , то іноді є тенденція не вживати його <g/> .
doc#58 Тепер уже на серці спокійніше — що буде <g/> , то буде <g/> , а хліб уже у засіках <g/> » <g/> .
doc#9 Але ми вважаємо <g/> , що навіть <g/> , коли прийняти половину його <g/> , то цього досить <g/> , щоб проілюструвати розмір і значення галицьких впливів і галицьких елементів в українській літературній мові <g/> .
doc#63 Яке відгалуження його <g/> : активно-вольове чи пасивно-споглядальне переможе - тепер сказати тяжкого тільки те <g/> , що до неоклясицизму вороття немає і коли в формі про це говорили експерименти в межах сонету ( <g/> « <g/> Лот <g/> » <g/> ) а далі і вільний вірш « <g/> України <g/> » <g/> , то в « <g/> Попелі імперій <g/> » уже цілком досягнено того стану <g/> , за якого форма слухняно скоряється кожному порухові думки і чуття <g/> , кожному ходові сюжету <g/> , а не деформує їх своїми залізними законами <g/> .
doc#64 Але коли дивитися на це з перспективи десятьох років <g/> , то стане ясно <g/> , що поведінка отих « <g/> хахлів <g/> » була розумніша і гідніша <g/> , ніж те <g/> , що хотів би бачити в них Любченко <g/> .
doc#45 А втім <g/> , дружні стосунки з Яґічем і Патерою склалися в Потебні ще до 1863 р. <g/> , а Щодо відносин з Будиловичем <g/> , то не можна з певністю сказати <g/> , як справді ставився до нього Потебня <g/> , і чи прихильність була взаємною <g/> .
doc#20 Я друкувався в багатьох фахових виданнях різних країн <g/> , Юркові публікації були майже виключно українські <g/> , з деяким виходом у польські <g/> , а якщо англомовні <g/> , то через канали фундацій <g/> , заснованих спеціально для праці з іміґрантами <g/> . </p>
doc#81 Ми блукали вулицями Львова або Стрийським парком <g/> , чи то зима <g/> , чи літо <g/> , — стиль не львівський <g/> , а харківсько-київський <g/> , без надміру церемоній <g/> , але й без амікошонства <g/> .
doc#91 Якщо вона йде на це поширення <g/> , то почасти тому <g/> , що мусить <g/> , а головне — тому <g/> , що думає виграти на змісті те <g/> , що втрачає на мові <g/> .
doc#40 ) <g/> ; якщо при цьому імени є прикметник <g/> , то прийменник стоїть перед ним <g/> , напр <g/> .
doc#73 Якщо не брати явно епігонські поезії Леонида Мосендза « <g/> Канітферштан <g/> » і особливо « <g/> Волинський рік <g/> » <g/> , то можна тільки в двох поетів спостерігати нахил до такої манери <g/> : в Яра Славутича і в Богдана Кравцева <g/> .
doc#63 <p> Коли перший Клен генетично зв'язаний з Ґумільоним <g/> , а в нашій поезії стоїть поруч Маланюка і Косача <g/> , то другий мусить бути поставлений поруч Ореста <g/> .
doc#39 Якщо може слово пах України пронести <g/> , — то пахтить ця книжка всією запашністю України <g/> .
doc#40 Крім та <g/> , такі додатки до речення можуть впроваджуватися ще сполучниками і то <g/> , ще й <g/> , напр <g/> .