Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 семантика і синтакса цього типу числівників була цілком розхитана і <g/> , можна думати <g/> , він тяжів до занепаду <g/> .
doc#3 <p> Цій останній характеристиці ( <g/> ніде <g/> , крім числівника <g/> , не використовуваній <g/> ) відповідає розвиток синтаксичної конструкції типу двоє речень <g/> .
doc#3 В обох досі виданих томах ДУМ конструкціям типу двоє речень приділено по мапі <g/> , 275 ( <g/> почасти і 274 <g/> ) в томі 1 і 258 в томі 2. Оминаючи деталі <g/> , в цілому ці мапи прекрасно збігаються з моїм матеріялом <g/> , ексцерпованим з творів красного письменства і обговореним на початку цього мого звідомлення <g/> .
doc#3 Як правило <g/> , мапи показують <g/> , що розвиток і ширєння конструкцій типу двоє речень зв'язані з занепадом двоїни <g/> .
doc#3 В узагальненні західна межа постання конструкцій типу двоє речень пробігає вздовж лінії Коростень ( <g/> на схід від <g/> ) — Хвастів — Умань <g/> .
doc#3 У центрі уваги автора <g/> , відповідно до загального профілю видання <g/> , сполучуваність числівників типу двоє з одним іменником і несполучуваність з іншими <g/> .
doc#3 У принципі <g/> , навіть якщо твердження про невластивість конструкцій типу двоє речень слушне <g/> , роля науковця поставити обговорювану конструкцію в еволюційний ряд і з'ясувати <g/> , чи заборона даних конструкцій умотивована і чи вона сприяє розвитку мови <g/> .
doc#4 <p> Буває старість різного типу <g/> .
doc#4 Все таки можна думати <g/> , що роман характеризується тим <g/> , що це історія подій і героя/героїв <g/> , може часом не і <g/> , а або <g/> , ця історія може перериватися <g/> , перевертатися в часі й просторі <g/> , улягати варіяціям і вставкам усякого типу <g/> .
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#6 Але тут мотивація многоепізодности й “ <g/> килимности <g/> ” не побутова і не малярська <g/> , і ведуть ці картини радше не до Бройгеля <g/> , а до його попередників <g/> , тож до такого типу картин доцільніше буде повернутися дещо пізніше <g/> , коли буде в нас мова про Куриликові ідеологічні комплекси і про його зв'язок з Босхом <g/> .
doc#6 <p> Звичайно <g/> , немало в Курилика назв традиційного типу <g/> , що окреслюють тему картини ( <g/> “ <g/> Докір сумління <g/> ” <g/> ) <g/> , приналежність до певної місцевости ( <g/> “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” <g/> ) або до певного часу ( <g/> “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#6 Назви цього типу відповідають фотографічно-документальному струмові Куриликової творчости <g/> .
doc#6 Це те середовище <g/> , яке про багато явищ культури дізнається з періодичних видань типу “ <g/> Reader's Digest <g/> ” <g/> , і не даремно знаходимо в автобіографії Курилика одверту згадку про те <g/> , що він користався скороченнями статтів <g/> , робленими в цьому журналі ( <g/> 145 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Курилик аж ніяк не належав до мистців світлої лагідности й прощення типу Фра Анджеліко <g/> , а радше до таких <g/> , як Матіс Грюневальд <g/> , якого він <g/> , мабуть <g/> , не знав <g/> , і як Босх <g/> , Ґоя і Ороско <g/> , які йому безмежно імпонували <g/> . </p>
doc#7 З повним почуттям відповідальносте можна сказати <g/> , що жаден з передових журналів Европи і Америки не вмістить цих віршів як сучасних <g/> , навіть якби їх подати в вартісних перекладах <g/> , а не в провокаційно- карикатурних типу славнозвісної « <g/> збірки <g/> » « <g/> Ґельб унд бляв <g/> » <g/> .
doc#7 <p> Вага невеличкого вірша Зуєвського для нашої поезії в тому <g/> , що це <g/> , скільки знаю <g/> , перше в нас адекватне відтворення типу сучасної поезії Заходу <g/> .
doc#7 Кожне слово в нашій мові ніби має кілька гачків <g/> , до яких — за інерцією мови — мають бути почеплені інші слова <g/> , при чому конче слова певного типу або й певні слова <g/> .
doc#7 На жаль <g/> , поезії такого типу зовсім майже не піддаються перекладові <g/> .
doc#7 Зрештою <g/> , поезія <g/> , культивована у французькому журналі « <g/> Поезі <g/> » <g/> , була здебільша такого типу <g/> .