This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | травня 1860 р. <g/> ) <g/> . Поперше <g/> , поетів гнів | тепер | спрямований лише проти « <g/> царів <g/> » <g/> . Але навіть для |
doc#1 | і хотів покарання зла через самосуд <g/> , то | тепер | він бачить <g/> , як </p><p> Люде тихо <g/> , </p><p> Без всякого лихого |
doc#1 | На цьому тлі тим знаменнішим стає факт <g/> , що якраз | тепер | Т. Шевченко відкинув образ сокири <g/> . У вірші « |
doc#1 | та сутичках минулого і не в сліпому бунті бачить | тепер | Т. Шевченко визволення людини <g/> , а в становленні |
doc#1 | призначення як зачинателя нового устрою <g/> , але | тепер | цей устрій не обмежується слов'янами <g/> , а |
doc#1 | ) і переборов його у віршах « <g/> трьох літ <g/> » <g/> , — так і | тепер | він переборов комплекс російського |
doc#2 | випускає — сокіл-пісню </p><p> З гаптованого рукава <g/> . </p><p> А | тепер | <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві |
doc#2 | стояв при її поетичній колисці <g/> , приймають її й | тепер | <g/> , бо чують бодай просліди первісної мелодії <g/> . Ті |
doc#2 | в велику тугу <g/> , що її не понести самій <g/> . Але | тепер | і тут — це перші несміливі нові ноти <g/> . Але вони |
doc#2 | , але доповняючи їх <g/> . Сині вечори дихають | тепер | ніжністю <g/> , цятки на доріжках стають теплими <g/> . |
doc#2 | не топтати волошок їхніми черевичками <g/> . Тільки | тепер | відкривається вступ звуковим повторам ( <g/> У пОЛі |
doc#3 | до — генетично « <g/> іменникового <g/> » зразка <g/> , | тепер | уже мішано іменниково- прикметникового <g/> , — і |
doc#3 | категорії <g/> ; можемо | тепер | перейти до тієї інновації <g/> , яка становить тему |
doc#4 | Шевченком — моє село <g/> . </p><p> Його — це чоловікове <g/> . Ми | тепер | у родинному меш- канні-притулку <g/> . Далі йде |
doc#4 | й ближче <g/> . </p><p> Він маленький і сірий <g/> , як ти <g/> » <g/> . </p><p> Ти — | тепер | це я <g/> , і ти-я сіре <g/> . Це деталь такої ж наснаги й |
doc#4 | неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , | тепер | перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> . Але |
doc#4 | світ <g/> . Але це не кінець <g/> , іде деталь зачиненого | тепер | вікна — </p><p> Стук вікна і мовчанки мить </p><p> ( <g/> звернім |
doc#4 | складається з літературних засобів <g/> . Відоме | тепер | кожному початківцеві літературознавства |
doc#4 | , тільки мріяла про життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми | тепер | понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти |
doc#4 | « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас | тепер | ще тяжче стало взяти Тихим словом ніжности й |