Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#96 Він вичитав у відповідь цілий патер ностер про те <g/> , що хутори ісландські взагалі не продаються <g/> , а переходять у спадщину сторіччя за сторіччям <g/> , а тим більше не продаються чужинцям <g/> , це і законом заборонене і всім традиціям перечить <g/> , питання — потворне <g/> , немисленне <g/> .
doc#96 Ходити довго ними можна не тільки через індивідуалізм ісландців <g/> , що будували собі кожний свій власний окремий будинок <g/> , найчастіше з брижованого заліза ( <g/> дерева й цегли країна не постачає <g/> , вибір тільки між лавою й залізом <g/> ) <g/> , а ще через те <g/> , що місто в наш час суворо плянується <g/> .
doc#96 Але переємність є тільки в тому <g/> , що місце те саме <g/> .
doc#96 Колись Синявський <g/> , визначаючи напрям мовної політики <g/> , сказав <g/> , що будувати новітню літературну мову на самій селянській — це те саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій нашій і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не урбаністичній селянській хаті <g/> .
doc#96 Один — це те <g/> , що поруч виставлена картина <g/> , що показує сходини групи бандитів <g/> , більш-менш у стилі Берт-Брехтового Артуро Уї <g/> .
doc#96 Друге є те <g/> , що стиль картин явно і підкреслено експресіоністичний <g/> , і в третьому райху вони були б напевне вилучені як здеґенероване мистецтво <g/> .
doc#97 Постійне нагадування про те <g/> , що Микола І не спускав з ока ув'язненого Шевченка <g/> , витворює хоч-не-хоч асоціяції з павуком у центрі свого павутиння і безсиллям жертв-комашок у тенетах липкої сітки <g/> . </p>
doc#97 Не треба бути глибоким аналітиком <g/> , щоб зрозуміти <g/> , що найглибша трагедія Шевченка в ті роки полягала не лише в забороні писати й малювати ( <g/> про що дуже багато в книжках Большакова <g/> ) <g/> , а і — насамперед — у примусі боронити те <g/> , що ненавидів <g/> , з чим кликав боротися всією силою <g/> .
doc#97 З чим і з ким він асоціює те <g/> , про що пише <g/> ?
doc#97 А головне — звернім увагу на те <g/> , як часто в ці місяці з'являються в його поезіях мотиви самотности <g/> , лексеми сам <g/> , самотній <g/> , самота <g/> , самотина <g/> , одинокий і — ще важливіше — повна відсутність образів тих припусканих друзів <g/> , звертань до них <g/> , діялогу <g/> .
doc#97 Чи не діє тут те <g/> , що по-англійськи влучно зветься wishful thinking <g/> , так було <g/> , бо так мені хочеться <g/> ? </p>
doc#97 Це і письменники <g/> , і політики <g/> , і те <g/> , що зветься совєтським жарґоном — « <g/> простой советский ( <g/> чи то русский <g/> ) человек <g/> » <g/> .
doc#97 Сподіваюсь <g/> , що кілька прикладів <g/> , хай і більш-менш навдогад вихоплених <g/> , дадуть уяву про те <g/> , що маю на увазі <g/> . </p>
doc#98 Києві <g/> , заглянув до квартири його батька <g/> , кравця на дрібну латанину <g/> , але попри те недобитка « <g/> капіталізму <g/> » <g/> , і дівчини-сестри <g/> , студентки чужих мов <g/> . Заглянув <g/> , щоб
doc#98 Та ось у недавньому чийомусь там органі стверджується — як факт минулого і зразок на прийдешнє <g/> , — навіки і віки відсутність національної аристократії <g/> : мовляв <g/> , не було в нас своїх « <g/> фонів <g/> » ( <g/> не те <g/> , що в німців <g/> ) або de ( <g/> як у французів <g/> ) <g/> , не будовано неприступних замків <g/> , як у англійців чи там італійців <g/> , не було й не буде <g/> .
doc#98 В УРЕ гасло ніби є <g/> , хоч яке куце <g/> , але не в стосунку до України <g/> , — виходить <g/> , отже <g/> , на те саме <g/> .
doc#98 І це попри те <g/> , що в сарсельській редакції читаємо прізвище Ол <g/> .
doc#98 Але ексцеси і акти дикунства повинні бути так і названі <g/> , а їхні спричинники не заслуговують на те <g/> , щоб їхніми йменнями називалися вулиці й оселі <g/> .
doc#98 Але <g/> , може <g/> , ірраціонально <g/> , химерно алогічно <g/> , скаже він і про автора листа — людину і вченого <g/> , — і так само <g/> , хай навіть алогічно <g/> , виправдає мене за те <g/> , що я прив'язав до нього аматорські міркування про перспективи на майбутнє України <g/> , міркування <g/> , що на них ніхто не мусить приставати <g/> , як <g/> , певна річ <g/> , не мусить і зважати <g/> , візьміть усе тільки за <g/> , як французи звуть <g/> , le verbiage <g/> .
doc#99 Нерозрізнення песимізму і гістерїї в поезії <g/> , літературі <g/> , мистецтві — це <g/> , звичайно <g/> , не конче провина мистців <g/> , дзеркало не відповідає за те <g/> , що перед ним миготить <g/> , і не будемо вкидати їх за це до ( <g/> вдосконалених і вже суто національних <g/> , рідних <g/> ) в'язниць <g/> .