Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#0 Можна стимулювати ворожі вислови <g/> , батьківщина подарує <g/> , але приписувати іншому те <g/> , чого він не казав <g/> , не треба <g/> , « <g/> все по закону <g/> » <g/> .
doc#0 ) А може бути й те <g/> , що самого Галицького розстріляно <g/> , нехай буде йому світла пам'ять <g/> . </p>
doc#0 Це було взаєморозуміння і взаємодопомога ЛЮДЕЙ <g/> , те — в підсвідомому зародку <g/> , — що пишномовно можна було назвати НАРОД <g/> .
doc#0 Але те <g/> , що тут пропонується читачеві <g/> , — не історія загальна <g/> , а тільки міркування на тему нейтральности або опору зайдам <g/> .
doc#0 Купити цією ціною право на те <g/> , щоб не робити нічого корисного для німців <g/> , здавалося не надто високою ціною <g/> .
doc#0 З гайль Гітлер або без того <g/> , те <g/> , то комітет робив <g/> , скидалося радше на іронічний <g/> , глумливо болючий саботаж <g/> , хоч саботажем воно не було <g/> .
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#0 « <g/> Бомби ніколи не вціляють двічі у те саме місце <g/> » <g/> , — каже він <g/> . </p>
doc#0 <p> Не знаю <g/> , чи те берлінське чудо вистояло хоч би до завтрашнього дня <g/> .
doc#0 Не було потреби воювати — навіть словами — за те <g/> , що не існувало більше <g/> .
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#1 Ефект розрахований на те <g/> , щоб спонукати читача до глибокого осмислення прочитаного <g/> , а не щоб вразити його і вибити з рівноваги <g/> . </p>
doc#1 <p> Композиційно вірш побудований на чергуванні контрастних образів — тих <g/> , хто шукає правди й справедливости <g/> , і тих <g/> , хто намагається знищити і те і те <g/> .
doc#1 <p> Композиційно вірш побудований на чергуванні контрастних образів — тих <g/> , хто шукає правди й справедливости <g/> , і тих <g/> , хто намагається знищити і те і те <g/> .
doc#1 Можна списати гору паперу <g/> , трактуючи цю мініятюру <g/> , зібрати докупи всі мотиви Шевченкової поезії <g/> , з якими її поєднують ті чи інші алюзії <g/> , але і в кращому випадку все те буде тільки гіпотезою <g/> , тільки вірогідністю <g/> .
doc#1 В основі його композиції — те ж саме надання народньопісенним образам та засобам інших значень <g/> , хоча тут зміщення досягається не переходом від пляну « <g/> дійсности <g/> » до пляну порівнянь <g/> , а паралелізмом трьох образів <g/> , здавалося б <g/> , зовсім не пов'язаних між собою <g/> , — калини та явора <g/> , качки з каченятами <g/> , дівчини <g/> , що <g/> , досі не заручена <g/> , гуляє у садку <g/> .