Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 І єднає їх те <g/> , що обидва <g/> , висуваючи цей ідеал <g/> , не бачать <g/> , як можна цей ідеал здійснити - в умовах нашої епохи <g/> . </p>
doc#14 Тому поезія Лесича знає й чудо <g/> , — те <g/> , що ніколи не існувало в українській поезії УРСР <g/> .
doc#26 <p> Але існують і справжні білі плями в житті й творчості Шевченка <g/> , — те <g/> , чого ми не замазуємо навмисне <g/> , а чого таки не знаємо <g/> , справді й чесно не знаємо <g/> .
doc#9 Друге — те <g/> , що Олена Пчілка підкреслює штучний <g/> , вироблений характер цієї мови <g/> , а значить певну віддаленість <g/> , піднесеність її супроти етнографічно-мовних джерел <g/> . </p>
doc#4 <p> Один з них — найповерховіший <g/> , і вже згадуваний — те <g/> , що за наголовками багатьох поезій стоїть піднаголо- вок « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> .
doc#1 В основі його композиції — те ж саме надання народньопісенним образам та засобам інших значень <g/> , хоча тут зміщення досягається не переходом від пляну « <g/> дійсности <g/> » до пляну порівнянь <g/> , а паралелізмом трьох образів <g/> , здавалося б <g/> , зовсім не пов'язаних між собою <g/> , — калини та явора <g/> , качки з каченятами <g/> , дівчини <g/> , що <g/> , досі не заручена <g/> , гуляє у садку <g/> .
doc#40 Основна причина поступового наступу предикативного орудного відмінка на називний — те <g/> , що при називному предикативному відмінку в реченні поруч опиняються два іменники в називному відмінку <g/> , що часто створює трудність визначити <g/> , де підмет <g/> , а де присудок <g/> .
doc#40 <p> Характеристична особливість цих наростків — те <g/> , що вони здебільшого можуть додаватися до слів різного роду <g/> .
doc#81 Але красивою з її круглим обличчям і кирпатим носом — те <g/> , що в нас називали кацапське обличчя <g/> , — красивою вона не була <g/> .
doc#89 І Валеріян Поліщук <g/> , письменник <g/> , що потребує перегляду <g/> , — нерівний і <g/> , часом <g/> , просто поганий <g/> , але сповнений сміливої одчайдушности й азарту <g/> : « <g/> Я надіваю чорні окуляри <g/> , щоб яскраве світло не різало очей — те саме світло <g/> , що нам усім так потрібне <g/> .
doc#40 Характеристична ознака цих прислівників — те <g/> , що їхні наростки здебільшого цілком або частково збігаються звуково з відмінковими закінченнями іменника <g/> .
doc#63 <p> І в історичній тематиці — те саме <g/> .
doc#81 Ще трохи пізніше стали з'являтися харчі <g/> , точніше — те <g/> , що мало заступати харчі голодним харків'янам <g/> .
doc#38 І тут — те нове <g/> , що книжка приносить і українському читачеві <g/> .
doc#81 Микола Паше-Озерський був тут чужорідне тіло — те <g/> , що львів'яни в ті роки звали « <g/> совєт <g/> » <g/> , а подеколи й українізоване « <g/> совіт <g/> » <g/> .
doc#81 Не встиг поїзд остаточно зупинитися <g/> , як натовп кинувся на штурм <g/> , збиваючи інших з ніг <g/> , вкидаючи свої клунки до вагонів <g/> , кидаючися самі до них <g/> , наче це були не культурні люди <g/> , усі — те <g/> , що звалося « <g/> свідомі українці <g/> » <g/> , а дикі звіри <g/> .
doc#59 Це — те <g/> , що Юрій Косач називає « <g/> одуховленням <g/> » <g/> , те <g/> , що ми воліємо назвати « <g/> розматеріяленням <g/> » <g/> .
doc#44 Але так чи так <g/> , одне ясно — те <g/> , про що писав Юрій Шерех свого часу <g/> , — не було мертве і не було суто еміграційне <g/> .
doc#25 Нарешті наріччями він зве <g/> , наприклад <g/> , у межах 'слов'янської мови <g/> ” те <g/> , що звичайно звуть мовами <g/> : чеську <g/> , українську <g/> , російську та ін <g/> .