Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Він забіг на кілька хвилин <g/> , щоб сказати про це <g/> , про арешт Лева Юхимовича <g/> , про те <g/> , що він <g/> , брат <g/> , закопав перед виїздом рукописи й найцінніші книжки свого брата під деревом у садку <g/> .
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#40 <p> Через те <g/> , що при дифтонгізації початкове у- <g/> , і- ніби втрачаються словом <g/> , творячи звукову єдність з попереднім словом <g/> , постала звичка взагалі додавати або відкидати на початку деяких слів і- і у- ( <g/> о- <g/> ) <g/> , потворилися варіянти слів з початковими і- <g/> , у- ( <g/> о- <g/> ) і без них <g/> .
doc#40 <p> Друга характеристична риса українського складу — це те <g/> , що він прагне мати тільки одне наростання звучности ( <g/> сонор- ности <g/> ) <g/> .
doc#40 В другому прикладі прикметники не обтяжені кожний зокрема залежними словами <g/> , але важить те <g/> , що їх тут два <g/> .
doc#40 <p> у і </p><p> У становищі під наголосом система голосних ускладняється проміжним характером звука и <g/> , який не знаходить собі місця в ряді <g/> , бо однаково протистоїть звукам е і і <g/> , а з другого боку і в'яжеться певними властивостями з кожним з них <g/> : з е його в'яже однаковий спосіб вимови приголосних перед обома звуками — в українській мові приголосні загалом не м'якшаться ні перед е <g/> , ні перед и <g/> , за винятком прикметникових закінчень ( <g/> синє = синье <g/> , синій синьий <g/> ) і позиції після й ( <g/> їх = йих <g/> , єсть = иесть <g/> ) <g/> ; з і його в'яже те <g/> , що і перед і приголосні в певних випадках ( <g/> § 75 <g/> ) не м'якшаться ( <g/> напр <g/> .
doc#62 <p> У ті роки - початок тридцятих - між Оленою Телігою і Дмитром Донцовим виникло те <g/> , що звуть у таких випадках захопленням <g/> , і то з обох боків <g/> .
doc#81 Допомагало йому й те <g/> , що він не був нічим видатний чи відмінний <g/> , ніколи не мав ориµінальних думок і несподіваних вчинків <g/> .
doc#9 Вона пройшла непомітною <g/> , через те що справа була не в тому <g/> , щоб особисто мирити Б. Грінченка і І. Франка ( <g/> які до речі особисто й не сварилися <g/> ) <g/> , а в тому <g/> , щоб знайти розв'язання порушеного ними питання <g/> . </p>
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#33 Це те саме <g/> , що Тичина <g/> , тоді ще живий <g/> , уклав у слова <g/> : </p><p> Благословенні <g/> : </p><p> Матерія і просторінь <g/> , число і міра <g/> ! </p>
doc#24 Рух і міць міста <g/> , життєва енергія дитинства <g/> , а далі молодости з її першим коханням <g/> , могутній розгін індустріялізації <g/> , опанування природи — ось те <g/> , що підготовляє читача сприйняти воскресіння жінки <g/> , дане в наступній частині твору <g/> .
doc#16 Такий є механізм задубіння <g/> » ( <g/> с. 45 <g/> ) <g/> ; « <g/> Коли наш партнер у дискусії не дбає за те <g/> , щоб дотримуватися правди <g/> , коли він не має волі до правди <g/> , він духовний варвар <g/> .
doc#27 Тепер треба взять своє назад з лихвою <g/> , не вважаючи на те <g/> , що хозяйствував на нашому добрі Пушкін і інші <g/> » <g/> .
doc#72 Хибою словника показалось одначе те <g/> , що він побачив світ у невідповідний час <g/> .
doc#72 Якщо для політика головним у цій справі є злиття російського лібералізму з cui generis шовінізмом <g/> , то мовознавцеві згадані події говорять про те <g/> , що українська мова у ті роки вже вибивається на позиції конкуренції з російською <g/> , бодай програмово <g/> . </p>
doc#19 Ніщо не вказувало б на це ( <g/> кілька творів письменникових датовані 1890 роком <g/> ) <g/> , хіба тільки згадка Кониського про те <g/> , що в Катеринодарі навіть не згадали про смерть письменника <g/> .
doc#10 Він мав тут попередниками Михаль- чука <g/> , Шахматова й Зілинського <g/> ; але йому належить заслуга критично переглянути все ними висловлене <g/> , вибрати те <g/> , що стоїть у згоді з фактами <g/> , зокрема з ним установленими новими в науковому обігу фактами північно-українських говірок <g/> , і привести це в струнку систему <g/> , пов'язану з історичною долею українських племен і українського народу <g/> .
doc#40 : « <g/> Все те тільки ґазді доскулює <g/> , а наймитові ні <g/> » ( <g/> Фр <g/> .