Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Може колись талановитий романіст напише роман- біографію Донцова <g/> , і там він висвітлить психологію нашого публіциста і — хто знає — його внутрішню трагедію <g/> .
doc#41 Домонтович починається там <g/> , де починається абстракція <g/> .
doc#81 Працювали там самі дівчата <g/> , і вода була холодна <g/> .
doc#10 І Ганцов доходить до висновку <g/> , що “ <g/> тим самим мав рацію Михальчук <g/> , коли він припускав первісний поділ українського племени на дві групи — одну південно-західну і північно-східну ( <g/> 12 <g/> , 111 <g/> , 214 <g/> ) <g/> ; що в українській мові дослідник “ <g/> має розірізняти <g/> , як у великоросійському <g/> , дві головні групи говірок <g/> , обидві дуже старі і об'єднані тільки в дальшому історичному розвитку <g/> ” ( <g/> там таки 215 <g/> , також 7 <g/> , 186 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Але тоді надісланий з якоїсь там парторганізації « <g/> комісар <g/> » навчав діялектики національного визволення як компонента пролетарської революції з творів Леніна й Скрипника <g/> … </p>
doc#72 У відповідь українські комуністи взяли участь у з'їзді “ <g/> Просвіт <g/> ” ( <g/> жовтень 1937 р. <g/> ) <g/> , що стало зародком “ <g/> українського бльоку <g/> " ( <g/> там таки <g/> ) <g/> .
doc#81 Не пригадую <g/> , чи був там Пантелеймон Ковальов ( <g/> що по війні зробився Ковалів <g/> ) <g/> , якого я ближче знав уже з еміµрації в Німеччині і в Америці <g/> , але сьогодні мені ті сходини уявляються як розмножений на багато примірників Ковальов <g/> .
doc#44 Але як би там не було <g/> , коли хтось дійсно бажає довідатися про думку Потебні в питанні М/Н <g/> , він мусить прийняти цей текст як автентичний потебнівський <g/> , а ЯН розцінювати лише як попередню спробу <g/> . </p>
doc#28 Раз-у-раз цілі фрази або й катрени побудовані на самій абстрактній лексиці <g/> : </p><p> Як смерч <g/> , краса її промчала між людей <g/> ; </p><p> Жага і пристрасті водили в світі нею </p><p> А там світають дні прозріння і науки </p><p> О <g/> , що буйніша кров і молоді нестями <g/> , </p><p> Тим глибша лагідність <g/> , ясніша глибина <g/> , </p><p> Тим скорше <g/> , мудросте <g/> , приходиш ти з літами <g/> . </p>
doc#52 Чи дуже це різниться від позиції Леніна 1919 року <g/> , коли він погоджувався на незалежну Україну <g/> , але тимчасово <g/> , поки не вляглися пристрасті <g/> , поки зброя в українських руках <g/> , а там побачимо <g/> ?
doc#92 Не пригадую там ані Чижевського <g/> , ані Алберта Лорда <g/> , ані <g/> , звісно <g/> , Карповича <g/> .
doc#48 Це там <g/> , як ніде інде <g/> , розчавлено людську особистість <g/> ; це там <g/> , як ніде інде <g/> , голос має підлість <g/> , мерзота і страх <g/> .
doc#55 У спрощеному і взагальненому вигляді розвиток УП з 1918 р. до 1993 р. може бути бачений у такій послідовності <g/> : </p><p> a <g/> ) період закладання фундаментів <g/> , увінчаний солідною працею Синявського <g/> , 1928 р. ( <g/> там <g/> , де ця праця і була викривлена довільними постановами східно-західного компромісу <g/> , особливо в царині написань чужомовних слів західного походження <g/> ) <g/> ; </p><p> b <g/> ) період шокового лікування Хвилі — Постишева <g/> , 1933/34 <g/> , « <g/> вздиблений <g/> » правопис ( <g/> улюблене слово-гасло Постишева <g/> ) <g/> , як « <g/> вздыбленною <g/> » була історія Росії в критичні епохи — Іван Грозний <g/> , Петро І <g/> , Ленін <g/> , Сталін <g/> , — що геніяльно схоплено в Фальконетовому пам'ятнику Петрові І ( <g/> 1766— 1782 <g/> ) <g/> , здійсненому французьким скульптором <g/> ; </p><p> c <g/> ) період повільного <g/> , дуже повільного видужання після шокового трактування <g/> , непослідовне <g/> , внутріш- ньосуперечливе <g/> , від
doc#0 Годі було оселитися коло Булаховського <g/> , бо там не аспірантів селили <g/> .
doc#81 Він радо приймав там студентів <g/> , позичаючи їм книжки для доповідей <g/> .
doc#92 Таке було у <g/> , що стреміло донизу простою лінією і там уривалося <g/> .
doc#81 Про « <g/> Мову робітника <g/> » вже говорилося тут <g/> , бо там брали участь Догадько і Журба <g/> .
doc#98 Та ось у недавньому чийомусь там органі стверджується — як факт минулого і зразок на прийдешнє <g/> , — навіки і віки відсутність національної аристократії <g/> : мовляв <g/> , не було в нас своїх « <g/> фонів <g/> » ( <g/> не те <g/> , що в німців <g/> ) або de ( <g/> як у французів <g/> ) <g/> , не будовано неприступних замків <g/> , як у англійців чи там італійців <g/> , не було й не буде <g/> .
doc#81 Протягом часу від вересня 1939 до літа 1940 року багато моїх земляків-харків'ян уже побували « <g/> на Західній <g/> » або й оселилися там <g/> .
doc#81 Газета радо відкрила свої шпальти новоприбулим <g/> : там друкувалися Оглоблин <g/> , Віктор Петров <g/> , Василь Чапля та інші <g/> , серед них і я. Але стати центром купчення інтелектуальних сил ця газета не могла ( <g/> та <g/> , мабуть <g/> , і не зазіхала на це <g/> ) тому <g/> , що була аж у Кракові <g/> , а ще більше через свій загальний об'єктивно-байдужий характер <g/> . </p>