Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Шарж на імітаторів Руссо </p><p> Можна було б почати від народження героя <g/> , і тоді це виглядало б <g/> , наприклад <g/> , так <g/> : Н. <g/> , офіційно — громадянин Н. <g/> , народився в селі Пришийкобиліхвіст над ставком Вишневим коло хати <g/> .
doc#0 Не так давно Леонід Плющ на сторінках « <g/> Сучасности <g/> » написав про тридцять чорний рік <g/> , а нам припадає докинуте тут слівце про сорок чорний <g/> .
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#0 Н. автоматично вповільнив ходу <g/> , щоб звернути до сховища <g/> , — так його вчили <g/> , але Галицький кинув <g/> : « <g/> Чекістів бомби не беруть <g/> » <g/> .
doc#0 На гостя цей привілей не ширився <g/> , наскільки добра кухня КГБ — він так і не дізнався <g/> .
doc#0 Н. автоматично вповільнив ходу <g/> , щоб звернути до сховища <g/> , — так його вчили <g/> , але Галицький кинув <g/> : « <g/> Чекістів бомби не беруть <g/> » <g/> .
doc#0 На гостя цей привілей не ширився <g/> , наскільки добра кухня КГБ — він так і не дізнався <g/> .
doc#0 « <g/> Нет <g/> , зачем же так <g/> ?
doc#0 Від того часу до 1941 року минуло зо двоє десятиріч <g/> , а над водевілем у свідомості Н. так і не розвіювався сморід недбалого і водночас систематичного і озвіріло-п'яного масового вбивства <g/> , що звалося боротьбою кляс <g/> .
doc#0 Одні так і лишалися сміховинками <g/> .
doc#0 Все пока идет неплохо <g/> , единственно <g/> , что меня гнетет <g/> , это то <g/> , что ты так плохо переживаешь это <g/> .
doc#0 Найпростіший спосіб — і німцями заохочуваний — був би записатися до так званої німецької народности ( <g/> Volksdeutsche <g/> ) <g/> .
doc#0 Чи вони слухняно виконували наказ начальників <g/> , чи вони відчували зловісну насолоду нищення людських життів <g/> , яку так страхітливо відтворив Ігор Стравинський у своєму « <g/> Sacre de printemps <g/> » <g/> , партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харковде <g/> , правда <g/> , жертва тільки одна <g/> , але оргія жорстокости від того не менша <g/> .
doc#0 А чи не було так само в дії тих червоних партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харкові <g/> ? </p>
doc#0 <p> Так чи так <g/> , усіма забута насолода убивством на Пушкінській у Харкові не сприяла « <g/> дружбі народів <g/> » <g/> , німецького й українського <g/> .
doc#0 <p> Тут на арену життєпису Н. виступає адвокат <g/> , або <g/> , як називали в старій Галичині <g/> , меценас Голубовський ( <g/> назвімо його так <g/> ) <g/> .
doc#0 Але коли відвідувач із породи « <g/> золотих фазанів <g/> » помилкою або навмисне забрідав до « <g/> ненормальної <g/> » території і так вітався <g/> , виходу не було <g/> .
doc#0 <p> Хто була та жінка <g/> , так ы не з'ясувалося <g/> .
doc#0 Не всю дивізію Галичина так створено <g/> .
doc#0 <p> До такого Пляуену <g/> , до такої редакції на Адольф-Гітлер-штрасе <g/> , головній вулиці міста ( <g/> так звалися головні вулиці всіх міст Німеччини <g/> ) <g/> , приїхав Н. із Штрасгофу <g/> . </p>