Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 А коли все таки речі в поезіях Зерова видаються нам такими пластичними <g/> , то це <g/> , поперше <g/> , за законом контрасту – так на тлі щойно наведених абстрактів « <g/> Телемаха у Спарті <g/> » <g/> , 2 <g/> , особливо рельєфно виділяється єдиний речовий образ ніжних рук героїні <g/> : </p><p> По скарб єгипетський сягнули ніжні руки <g/> , </p><p> І забуття бальзам долито до вина <g/> . </p>
doc#18 Тільки так можна вберегти Боже послання <g/> , інакше його підхопить інша нація <g/> , першою добіжить мети <g/> , — і Господь передасть їй царський вінець і безмір слави <g/> . </p>
doc#81 Але важили нюанси <g/> , і <g/> , як тільки Віра Павлівна відчувала себе скривдженою <g/> , вона вдавалася до плачу <g/> , а це виводило й Булаховського з рівноваги <g/> , і він виявляв своє ставлення ще виразніше <g/> , і так воно йшло крешчендо <g/> , поки вона не вибігала з кімнати <g/> , що звалася кабінетом мовознавства <g/> , зі сльозами на очах <g/> . </p>
doc#92 Це було <g/> , звичайно <g/> , так і <g/> , як показали майбутні події <g/> , не зовсім так <g/> . </p>
doc#81 Можна було пробувати на так званій міській станції — залізничній касі в центрі міста <g/> .
doc#74 [ <g/> 43 <g/> ] За спеціяльністю інститути ділилися так <g/> : сільськогосподарські - 3 українські <g/> , 6 двомовних <g/> ; педагогічні - 6 українських <g/> , 4 двомовні <g/> ; зате технологічні й медичні мали всього 2 українські <g/> , 2 російські і 7 двомовних <g/> .
doc#40 : « <g/> Як Пістряк Ригорович сказав <g/> , так воно так і є <g/> » — Кв <g/> .
doc#47 <p> До цього переліку загиблих друзів <g/> , де так легко додати конкретні прізвища сучасників-поетів з Праги й Варшави <g/> , додається збірний образ народнього війська <g/> , але мертвого <g/> , мертвого <g/> : </p><p> Ключарю Петре <g/> , вийми ключ <g/> , </p><p> і хай Архангел сурмить <g/> ! </p>
doc#13 <p> Так чи так <g/> , усі ознаки байронівської поеми відтворені в поемі Веретенченка <g/> .
doc#81 Я загальмував у свідомості форму « <g/> за двер'ю <g/> » <g/> , бо вона одразу здалася мені неможливою <g/> , набрався рішучости і змусив свій язик ужити множини — « <g/> за дверима <g/> » <g/> , бо вона вже була в підсвідомості <g/> , і так моя перша зустріч з Німчиновим почалася щасливо <g/> .
doc#82 А це був би тільки початок — ні <g/> , не брехень <g/> , але — так назвім це — зсувів дійсности <g/> , для чого не так давно пущено в поновний обіг делікатніше слово о л ж а <g/> , витягнене зі словника дум <g/> . </p>
doc#72 — </p><p> 1 <g/> ) У зменшуванні значення України <g/> , як частини СРСР <g/> , в намаганні трактувати утворення СРСР <g/> , як фактичну ліквідацію національних республік <g/> ; </p><p> 2 <g/> ) у проповідуванні невтрального ставлення партії до розвитку української культури <g/> , в трактуванні її <g/> , як відсталої “ <g/> селянської <g/> ” <g/> , в противагу руській “ <g/> пролетарській <g/> ” <g/> ; </p><p> 3 <g/> ) у спробах за всяку ціну зберегти перевагу руської мови у внутрішньому державному <g/> , громадському й культурному житті України <g/> ; </p><p> 4 <g/> ) у формальному ставленні до переведення українізації <g/> , що її визнається часто тільки на словах <g/> ; </p><p> 5 <g/> ) у практичному повторюванні шовіністичних великодержавних поглядів про так звану штучну українізацію <g/> , про незрозумілу народові “ <g/> галіційську <g/> " мову й т.д. і в культивуванні цих поглядів в середині партії <g/> ; </p><p> 6 <g/> ) у прагненні не проводити політику українізації по містах і серед пролетаріяту <g/> , обмежившись тільки селом <g/> ; </p><p> 7 <g/> ) у надто тенденційному роздмухуванні окремих перекручувань під час переведення українізації і спробах виставляти їх як цілу політичну систему порушення прав національних меншостей ( <g/> руських <g/> , євреїв <g/> ) ( <g/> “ <g/> Будівництво <g/> ” 153 <g/> ) <g/> . </p>
doc#59 Вони створили своєю діяльністю леґенду про себе <g/> , це так <g/> .
doc#81 Таку долю моєї « <g/> генези <g/> » я міг тоді так само мало передбачити <g/> , як мельниківство Петра Івановича Шатуна <g/> .
doc#40 Проте <g/> , так само <g/> , як прислівник легко « <g/> розмивається <g/> » в інші частини мови <g/> , так само і навіть ще далеко легше він поповнюється з інших частин мови <g/> , так що загалом слід говорити не про згасання <g/> , а про поступове посилення прислівниковости в мові <g/> . </p>
doc#90 Причина цього ясна <g/> : автора не так цікавлять окремі персонажі <g/> , як колективний образ — образ батальйону як цілости <g/> .
doc#56 ( <g/> Хоч коли природність <g/> , так природність <g/> , усі ми — тут і там — двомовні <g/> , усі любимо суржик <g/> , і лапок би не треба <g/> .
doc#6 Не типові назви <g/> , що виходять поза межі власне називання <g/> , і в голляндських жанристів XVII сторіччя <g/> , таких як Стен <g/> , тільки врядигоди знаходимо приказкові назви ( <g/> приміром <g/> , Soo de ouden songen <g/> , soo pypen de jongen — “ <g/> Як старі співають <g/> , так молоді дудять <g/> ” <g/> .
doc#64 Вигляд полонених червоноармійців викликає в нього вираз зневаги і іронічне запитання <g/> : « <g/> Цікаво <g/> , чи так виглядають і британці <g/> , коли потраплять у полон <g/> ?
doc#81 Ні <g/> , казали вони <g/> , це не може бути помилка <g/> , це так від початку до кінця <g/> .