Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Однак року Божого перед- двотисячного це вже література <g/> , зі своєю філософією ( <g/> так <g/> !
doc#11 ) <g/> , світоглядом ( <g/> так <g/> !
doc#11 ) <g/> , стилістикою ( <g/> так <g/> !
doc#11 ) <g/> , посміхом ( <g/> так <g/> !
doc#65 Потім їх тільки два <g/> , а не 150 ( <g/> так <g/> !
doc#81 Пред'явник цього громадянин Шевельов Георгій Володимерович ( <g/> так <g/> !
doc#11 ) <g/> , переляком ( <g/> так <g/> !
doc#81 Громадянин Шевельов Г. В. кваліфікується Викладачем ( <g/> так <g/> !
doc#81 ( <g/> так <g/> !
doc#31 » — і переходить до висновку про те <g/> , що « <g/> необхідно утворити при редакціях журналів і газет контрольні секції з людей ідеологічно витриманих <g/> , цілком розуміючих вимоги щодо пролетарської творчости <g/> , які б контролювали б [ <g/> так <g/> !
doc#31 Сталін відзначав <g/> , що « <g/> широкий рух за українську культуру і українську громадськість ( <g/> що це значить <g/> , не знати <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) почався і росте на Україні <g/> » <g/> , що « <g/> не можна українізувати згори пролетаріят <g/> » <g/> , і вів далі <g/> , що « <g/> цей рух <g/> , очолюваний дуже часто некомуністичною інтеліґенцією <g/> , може набрати місцями характеру боротьби за відчуження української культури та української громадськости від культури й громадськости загальносовєтської <g/> , характеру боротьби проти " <g/> Москви <g/> " взагалі <g/> , проти росіян взагалі <g/> , проти російської культури та її найвищого досягнення — ленінізму <g/> » ( <g/> так <g/> !
doc#92 ( <g/> Якби ж це було так <g/> !
doc#25 Погляд цей рішуче кладе край усяким спробам спрощення в літературно-мовній політиці <g/> , таким типовим для українського народництва в мовознавстві аж до наших днів <g/> , усяким спробам перетворити літературну мову на мову свого села ( <g/> “ <g/> А в нас говорять так <g/> !
doc#72 Далі події розгорталися так ( <g/> здогади про боротьбу між комісією й ЦК оминаємо <g/> ) <g/> : ЗО серпня 1937 року П. Любченко <g/> , голова Раднаркому УРСР <g/> , вчинив самогубство <g/> ; в наступні дні заарештовано двох Косіорових помічників <g/> , М. Попова й М. Хатаєвича <g/> , а самого Косіора відкликано в Москву <g/> , де він зник <g/> .
doc#16 Нехай це так ( <g/> хоч і тут можна було б багато заперечити <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Про синтаксичні зв'язки ступеньованих прикметників мова буде в § 44. </p><p> Цікаво відзначити <g/> , що в українській мові прикметник звичайно узгоджує з собою слово <g/> , що окреслює міру ознаки <g/> , вираженої даним прикметником <g/> : такий <g/> , така <g/> , таке <g/> , — ніколи не так ( <g/> як це буває в польській і почасти російській мові <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) <g/> ; а також при підсиленні прикметника вживаємо не прислівників як <g/> , так ( <g/> як це е в польській і почасти в російській мові <g/> ) <g/> , а узгоджуваних який такий <g/> , напр <g/> .
doc#81 Це не була його провина <g/> , звісно <g/> , в ті роки писали тільки так ( <g/> якщо не писали для своєї шухляди <g/> ) <g/> , але це не робило ці писання привабливими <g/> .
doc#40 Між однорядними членами речення трапляються в цій ролі зрідка коли не — то <g/> , якщо не — то <g/> , як не — то ( <g/> так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Зворотну пропорційність ( <g/> себто свого роду протиставлення <g/> ) показують сполучники якщо <g/> , коли <g/> , як з відповідником то ( <g/> рідше так <g/> ) <g/> , напр <g/> .