Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#69 Усі релігії <g/> , всі самодержці їх практикували <g/> , хоч не в такій кількості <g/> , не так фанатично й систематично як двадцяте сторіччя на сході Европи <g/> .
doc#17 <p> Окремою темою могло б бути творче відтворення в п'єсі й виставі традицій українського народнього театру – того самого <g/> , що виродився в наш так званий « <g/> етнографічно-побутовий <g/> » театр і що його справжні традиції так цінили Микола Куліш і Лесь Курбас <g/> .
doc#50 Це пекло симетричне <g/> , сказати б так <g/> , плянове <g/> , організоване <g/> .
doc#81 Говорилося про те <g/> , що <g/> , хоч він був « <g/> старий більшовик <g/> » <g/> , але оточив себе лакизами й пронозами <g/> , піддався на їхні лестощі і так « <g/> збочив <g/> » <g/> , спершу до ухилу <g/> , потім до прірви <g/> .
doc#65 Виправляти попереднє вже пізно <g/> , але відтепер називаймо його так <g/> , як він сам хоче <g/> , Тарасюком <g/> .
doc#40 <p> При приголосних с <g/> , з <g/> , ц <g/> , ж <g/> , ш <g/> , т <g/> , д <g/> , ч показник -ся ніколи не скорочується в -сь <g/> , натомість підлягає уподібненню з ними або уподібнює їх собі <g/> , так що витворюються такі звукові варіанти <g/> : в другій особі однини -ш + ся <g/> ) -сся <g/> : несешся <g/> , хвалишся ( <g/> вимова <g/> : несесься <g/> , хвалисься <g/> ) <g/> ; в третій особі однини і множини -ть + -ся <g/> ) -цця <g/> : несеться <g/> , хвалиться ( <g/> вимова <g/> : несецьця хвалицьця <g/> ) <g/> .
doc#73 <p> Наша проза вже може дуже багато <g/> , але їй бракує вирівняности <g/> , сказати б так <g/> , добрих манер <g/> .
doc#40 <p> Тому теперішній час дуже охоче використовується <g/> , з одного боку <g/> , при розповіді про минулі події <g/> , коли мовець так конкретно уявляє їх собі <g/> , ніби наочно бачить <g/> , і так наочно <g/> , в теперішності <g/> , і ставить їх перед очі слухача <g/> , напр <g/> .
doc#40 , до поданих вище речень можуть бути особові паралелі « <g/> Я хочу сісти на човен і поплисти« <g/> , « <g/> Він так гарно <g/> , так смачно світом дрімає« <g/> .
doc#40 геаlіа <g/> ) не так легко виходять з ужитку <g/> .
doc#40 <p> Загалом відокремлення незвичайно збагачує і врізноманітнює інтонацію і дає змогу в межах простого речення відтворити багато відтінків думки ( <g/> і почуття <g/> ) <g/> , які <g/> , правда <g/> , чіткіше <g/> , але зате і самостійніше <g/> , не так пов'язано <g/> , відтворюються за допомогою складного речення <g/> .
doc#15 Тим часом у практиці західньоевропейських мов називні речення зустрічаються так само часто і приблизно в тих же функціях <g/> , що і в українській або російській <g/> .
doc#9 А коли в середині XIX століття Мандзоні зробив спробу повернути італійську літературну мову до її тосканської основи <g/> , так би мовити <g/> , ретосканізувати її <g/> , то це йому не вдалося <g/> , настільки органічно вже відчувалася її діялектна многоосновність <g/> .
doc#89 Мушу сказати <g/> , що в віці між 14 і 16 роками я теж так думав <g/> , і можу тільки висловити свою пошану до критиків <g/> , які до зрілого віку зберегли такі молоді смаки <g/> .
doc#31 За якийсь час його могила була зрівняна з землею на харківському цвинтарі так <g/> , що ледве хто-небудь міг встановити <g/> , де вона була <g/> . </p>
doc#16 Цілком можливо ( <g/> і так часто бувало в історії <g/> ) <g/> , що він внутрішньо переконаний <g/> , що його наука — українська наука <g/> , наука української еліти і що вона становить собою єдиний спосіб вивести Україну з бездоріжжя на велику путь <g/> .
doc#9 Для Павловського зразкові ті говірки <g/> , де о чергується з і <g/> , себто полтавські ( <g/> південно-західних він не знав <g/> ) <g/> , тоді як « <g/> ближайшие к Литве и грубейшие малороссияне выговаривают оное так <g/> , как у или ю <g/> , мешая будто с у <g/> »lxxv <g/> .
doc#72 Одначе <g/> , внесок доби незалежности не вдалося викоренити в тих випадках <g/> , коли “ <g/> давні <g/> ” слова цілковито вийшли з обігу <g/> , і <g/> , таким чином <g/> , “ <g/> нові <g/> ” ( <g/> не так вже й нові тепер <g/> ) стали практично невпізнанними й незаступними <g/> .
doc#30 <p> Натомість <g/> , що я плакався на мордобиття <g/> , то це не аж так страшно <g/> .
doc#33 Досі Степан був жорстокий <g/> , бо так виходило <g/> , бо так було <g/> .