Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 НКВД <g/> , за новозапроваджуваним російським — так <g/> . Коли почалася нагінка на українську
doc#83 Гоголем його рукопису і майже самоспалення — так близько від Маросейки <g/> , в Москві на Нікітському
doc#101 на ту <g/> , що існувала в минулому столітті — так звана азбучна війна <g/> , про яку Франко свого часу
doc#84 і насумрений ( <g/> не плутати з суремить — так Карпенко-Криниця <g/> ) <g/> , йому кажуть <g/> : « <g/> Не плач <g/> » <g/> .
doc#9 їх до свого мовного вжитку <g/> . Ні <g/> , були такі — так було <g/> , як ми вже бачили <g/> , з М. Драгомановим <g/> , — але
doc#30 про нього <g/> , вважай <g/> , і не чуло <g/> . А поза тим — так я схильний думати — усе або майже все на земній
doc#29 Філянського або Вороного <g/> , а саме Тичину — так <g/> , і дуже <g/> ! </p><p> Як уже сказано <g/> , я дуже мало розумів з
doc#63 . Загадкова Україна <g/> , нерозгадна Україна — так можна було б назвати всю його творчість <g/> . Коли
doc#72 політикою терору супроти українців — так званою пацифікацією — в 1930 році і зміною
doc#72 : “ <g/> Отак <g/> , як говорить простий народ на Україні — так треба точка-в-точку й писати <g/> , не поступившись
doc#81 , що панувала над розумом і що — можу собі уявити — так само нещадно й безкомпромісово скерувала його
doc#81 . Змісту не треба було <g/> , помпезних фасад — так <g/> . Постишев кинув ідею збудувати µрандіозний
doc#81 йому лишалося два роки <g/> , і він уже не шукав — так здавалося — знайомств з людьми й захоплень у
doc#40 з двочленних єднальних сполучників тепер <g/> : як — так і <g/> , не тільки ( <g/> не лише <g/> ) — а ( <g/> ле <g/> ) і <g/> , не стільки — як <g/> ,
doc#81 , це були оголені гасла <g/> , поодинокі інтермедії — так постала вистава « <g/> Товариш женщина <g/> » про ролю
doc#92 переконати <g/> . Тим більше <g/> , що в усьому іншому — так мені здавалося — ми були однодумці <g/> , як буває
doc#81 схилах <g/> , зізнань і обіймів <g/> , іскристих — так нам тоді здавалося — і шумних жартів <g/> ,
doc#40 після присудка <g/> , напр <g/> . <g/> : » — Чи знаєш край <g/> … — так був почав колись свою « <g/> Міньйон <g/> » великий
doc#40 , напр <g/> . <g/> : « <g/> Понеже віл признався попелястий <g/> , <g/> … так за такі гріхи його четвертувать <g/> » ( <g/> Греб <g/> . <g/> ) <g/> ; «