This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#78 | характер мають такі вжиті Шевченком | слова | <g/> , як заверюха ( <g/> « <g/> Катерина <g/> » <g/> ) <g/> , покотьоло |
doc#76 | , 1987. Якщо вдатися до історичних словників <g/> , | слова | нема в « <g/> Материалах <g/> » <g/> , 2 І. Срезневського <g/> , 1902 <g/> , |
doc#40 | одне з двох можливих закінчень <g/> , хоч інші | слова | подібного значення мають якраз протилежне |
doc#9 | ускочим <g/> » ( <g/> 58 <g/> ) <g/> ; сюди ж можливо віднести й | слова | вергати ( <g/> « <g/> Вергали в мене каміння <g/> » — 262 <g/> ; Грін <g/> . <g/> : |
doc#69 | ” розсилала списки слів на дві колонки <g/> : | слова | <g/> , яких не вживати <g/> , — слова <g/> , яких уживати <g/> . Не знаю |
doc#40 | слова <g/> , натомість є тенденція засвоювати чужі | слова | в формі <g/> , близькій до першоджерела <g/> , але далі |
doc#40 | на закінченні в однині <g/> , а на основі в множині — | слова | кінь — коня — коні <g/> , гріш — гроша —гроші <g/> . </p><p> Щодо |
doc#72 | українців <g/> , що здебільша засвоювали чужі | слова | в польській формі <g/> , це означало цілковите |
doc#12 | прикметниках дотримуємося етимології | слова | <g/> , напр <g/> . <g/> : Параска — Парасчин <g/> , Маруська — |
doc#76 | їх складав не сам Уваров <g/> , а його урядовці <g/> . Нема | слова | і в таємному звіті Уварова Миколі І <g/> , 1832 <g/> , де |
doc#80 | буває інакше <g/> . Усі слова <g/> , не тільки епітети <g/> , а | слова | взагалі <g/> , коли він розглядає їх <g/> , прагнучи |
doc#65 | позбутися якогось непотрібно впровадженого | слова | <g/> . </p><p> А чи не ще важливіше в своїх наслідках |
doc#40 | ще в формах кози <g/> , козі <g/> , козу тощо <g/> . Від цього | слова | можна творити <g/> , використовуючи його першу |
doc#0 | різняться <g/> , що навіть <g/> , здавалося б <g/> , однозначні | слова | і однозвучні виключають будь-яке порозуміння |
doc#73 | , але виразними штрихами <g/> , до ощадности | слова | і « <g/> колючого <g/> » ритму фрази й цілого твору |
doc#40 | звертання <g/> . Сюди ж можна прилучити вставні | слова | <g/> , що окреслюють самий характер висловлення <g/> : |
doc#72 | спалахнула жвава дискусія про не-народні | слова | — позичені або створені <g/> , які противники |
doc#76 | — первісно « <g/> реакційного <g/> » <g/> , юзефовичівського | слова | і в Леніна <g/> , і в лібералів — трохи далі <g/> . Спершу <g/> , |
doc#40 | , але тільки тоді <g/> , коли всі залежні від присудка | слова | стоять на початку речення <g/> , — інакше бо |
doc#40 | . Одначе цими наростками подеколи творяться і | слова | без пейоративного ( <g/> зв'язаного з негативною |