Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 До Харкова поранених не везли <g/> , вони гинули далі на захід <g/> , тільки хвилі цивільних утікачів <g/> , особливо євреїв <g/> , безглуздих у своїх хутрах у липневі спеки <g/> , приносили до нібито мирного міста воєнну тривогу й приреченість живих <g/> . </p>
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях-припущеннях <g/> .
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях- припущеннях <g/> .
doc#0 З наближенням фронту робітники повтікали до своїх домівок і родин <g/> .
doc#0 Шевченка в халаті клепарівського крою ще не було <g/> , а в бібліотеці НТШ рухливий Володимир Вікторович Дорошенко саме кінчав повертати на свої місця небезпечні книжки <g/> , видалені було через небезпечність у місяці зайд зі Сходу і своїх місцевих ентузіястів <g/> , а коло ратуші пильнував довкілля геральдичний лев <g/> , бажаючи чемно піднести лапу <g/> .
doc#0 Але один епізод у Штрасгофі мусить бути згаданий <g/> , бо там і тоді антисковородинський світ зробив другу спробу захопити до своїх мацалець Н. Першою <g/> , нагадаємо <g/> , була зустріч із громадянином Галицьким у Харкові <g/> .
doc#0 Він старанно виконував усі накази своїх недомудрих офіцерів <g/> , так гіпер-старанно <g/> , що це дорівнювало бунтові <g/> .
doc#0 Перед тим <g/> , як його виклав у своїх повчаннях Сковорода <g/> , і після того воно було вписаністю в поведінку <g/> .
doc#1 <p> Щодо стилю <g/> , то це насамперед поезія гіперболи й метафори <g/> , що громадяться <g/> , виростають у дивовижні грона <g/> , то цілком протилежні <g/> , то на диво співзвучні у своїх образотворчих властивостях <g/> .
doc#1 Тепер фолкльор вабить Т. Шевченка універсальним характером своїх образів і простотою мови — простотою <g/> , котра <g/> , однак <g/> , значною мірою символічна <g/> .
doc#1 <p> Вже не ватажка бунтарів виглядає він у своїх мріях і думах <g/> , а апостола правди і науки <g/> : </p><p> І день іде <g/> , і ніч іде <g/> . </p>
doc#2 Ще інші переконалися в марности своїх ідеалів <g/> , але з обов'язку тримаються старих прапорів <g/> .
doc#2 Ті <g/> , хто одним із своїх життьових завдань уважають розкрити вичерпаність ідеології хрищених батьків поетчиних ( <g/> автор цих рядків серед них <g/> ) <g/> , приймають творчість Лятуринської тому <g/> , що бачать <g/> , як многоводність її фактично заперечує вузькість початку <g/> .
doc#2 Це давнє право поетів — одягати своїх героїв чи свої почуття в одяги будь-якої історичної епохи <g/> , до звіриних шкур включно <g/> .
doc#2 <p> Це не пророцтво пройнятої шалом Кассандри <g/> , що проєктує на майбутнє вир своїх почуттів <g/> .
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#4 Якщо <g/> , як ми бачили щойно перед цим <g/> , займенники в своїх переключеннях об'єктивізують суб'єктивне <g/> , тут брак займенників і добір деталів і засобів образности суб'єктивізують об'єктивне <g/> .
doc#4 картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих поезіях зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в скажений тан божевільного <g/> : гроза — це « <g/> в серце острогами вдарив червоний півень <g/> » <g/> , сонце гаряче « <g/> простромило небо <g/> » <g/> , трави ростуть лезами ( <g/> « <g/> вітер лиже леза трав <g/> » <g/> ) <g/> , не дороги ведуть мандрівника <g/> , а стріли доріг <g/> , Нью-Йорк — це « <g/> горби тутешніх пустинь <g/> » <g/> , вітер « <g/> запустив мені в волосся хижі пазурі <g/> » <g/> , прихід ночі — це « <g/> в вуха глухо вдарить чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений із своїх основ <g/> , його рух нестримний і все тут загрожує безсилій людині <g/> .
doc#4 Але ті <g/> , хто насолоджується піснями Форе або Winterreise Шуберта <g/> , знайдуть утіху <g/> , розраду й спокій душі в боріннях і в гармонії <g/> , що їх власний світ створила авторка в своїх « <g/> нових <g/> » поезіях <g/> .
doc#5 Раз <g/> , тільки раз автор вивів своїх героїв на коротку мить до Андріївської церкви <g/> , але і тут не показав самої церкви <g/> : « <g/> Широчезними залізними сходами вони увійшли на тахльовану паперть церкви <g/> , що стояла щільно над урвищем горба <g/> .