Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 Не дурно <g/> , посилаючи Кониському свою автобіографію <g/> , він писав <g/> : « <g/> Щодо приміщення мене в покажчик <g/> , то навряд чи заслуживсь я на таку шанобу <g/> , але иозаяк маю надію прислужитись <g/> , скільки снаги є <g/> , то й подаю відомість про свою парсуну <g/> » <g/> . </p>
doc#50 Поет має своє гетсиманське моління про чашу і свою страшну Голготу і він власної й на мак не має волі <g/> , і він на бездар не зводить руки <g/> , коли ті тягнуть його на хресні муки <g/> , хоч і знає <g/> , як і Христос <g/> , що він є Бог і світовая воля <g/> . </p>
doc#2 Фолкльор дарує поетці свою стриманість <g/> , свою універсальність <g/> , свої символи <g/> , свої прикмети й ворожіння <g/> .
doc#10 І треба сказати <g/> , що більшість цих людей чесно служила українській нації й багато з них ґрунтовно прислужилися українській культурі і навіть життя віддали за свою свідомо прийняту нову батьківщину <g/> .
doc#84 не відповідає <g/> . Нема людини <g/> . </p><p> Була доба <g/> , коли кожна фірма метровими літерами виписувала свою назву <g/> . Скрізь <g/> : на вивісках крамниць <g/> , в оголошеннях газет <g/> , на кожному фабрикаті
doc#81 Навчання було розпляноване на чотири роки <g/> , і кожний рік мав свою тверду програму <g/> .
doc#4 Є світи за морями <g/> , є гуси <g/> , що не дають себе приборкати <g/> , що зберігають свою дикість <g/> . </p>
doc#51 Вони склали іспит часу <g/> , вони й досі зберігають свою вартість <g/> , тоді як сьогодні ледве чи хто знайде щось живе в працях Будде й Соболевського <g/> , тут згаданих <g/> . </p>
doc#28 Тесей мріє про « <g/> серце Афродіти <g/> » – і тільки про нього <g/> , але воно недосяжне <g/> ; тим то він не йде « <g/> на подвиг ратний <g/> » <g/> , а везе на нього « <g/> всю душу і всю кров свою <g/> » ( <g/> який трагічний образ внутрішнього невільництва <g/> !
doc#66 <p> Згорілу ж хату дарма поливати <g/> , — </p><p> говорить про свою душу Міріям <g/> .
doc#83 Хіба що інше — трагедія Гоголя <g/> , що пішов завойовувати Росію для українського морального кодексу <g/> , для українського розуміння мистецтва <g/> , чиє мораліте про мертві душі було пласко сприйняте різними Бєлінськими як обличительная література <g/> , чиї « <g/> Вибрані місця з листування з друзями <g/> » <g/> , куди Гоголь уклав усю свою душу <g/> , були висміяні й несприйняті <g/> ?
doc#59 Як би не була подана Лариса <g/> , її образ виконує свою функцію <g/> : він виступає складником у формуванні нового Ірина і нової Галочки <g/> . </p>
doc#68 Навіть коротеньке ледь замість « <g/> нормального <g/> » ледве докидає свою ноту до загальної оркестрації вірша <g/> .
doc#0 Но я крепко уверен <g/> , что скоро удастся вернуться и я крепко поцелую свою [ <g/> …
doc#84 Свідомим зусиллям вона може якоюсь мірою вирвати свою мисль <g/> , своє почуття з кола бігу сучасности ( <g/> до певної міри <g/> , — бо мав рацію Геґель <g/> , казавши <g/> , що коли хто тікає <g/> , то шлях його наперед визначений шляхами того <g/> , від кого він тікає <g/> !
doc#47 У ретроспекті вона виявляє свою єдність у тому <g/> , що все життя Лятуринська намагалася через свою поезію збудувати навколо себе уявний світ <g/> . </p>
doc#92 Ось повний текст у перекладі з англійської <g/> : </p><p> « <g/> Дорогий Професоре Сіммонс <g/> , </p><p> у відповідь на Ваш лист <g/> , пересланий мені сюди <g/> , я подам свою думку коротко про д-ра Шевельова <g/> .
doc#72 Широке обговорення споріднених питань сколихнуло партію “ <g/> кадетів <g/> ” ( <g/> конституціоналістів-демократів <g/> ) 1914 р. <g/> , але Струве вів свою лінію далі <g/> , і після вибуху війни й окупації російським військом Галичини <g/> , вповні послідовно <g/> , кинув гасло “ <g/> широкої й глибокої русифікації Галичини <g/> ” ( <g/> цитую за Пайпсом [ <g/> Pipes <g/> ] 679 і далі <g/> , що подає також бібліографію полеміки <g/> .
doc#92 Він творив свою імперію тут <g/> , на землі <g/> , і тепер <g/> , у другій половині двадцятого сторіччя <g/> .
doc#19 капітан Свістунов <g/> , що голяком одружився з багатою чорноморкою і тепер гримить на ввесь край <g/> ; полковник Терпуг <g/> , що в нього армійці вивезли трьох дочок <g/> , а він затявся й не дав їм ні шеляга <g/> , не зважаючи на їхнє гірке поневіряння <g/> ; сотник Пелих <g/> , що <g/> , зруйнований судовими п'явками <g/> , голий і босий тинявся по хуторах і дійшов був аж до царя <g/> , марно шукавши правди <g/> ; « <g/> луципер <g/> » полковних Хаверя <g/> , що забрався до військової управи і орудує всіма справами <g/> , як йому вигідно <g/> ; багатій полковник Розтеліпака <g/> , що змушує всю управу танцювати під свою дудку <g/> ; ледар і гульвіса Пустомолотенко <g/> ; Хрущиха <g/> , що <g/> , покинена і обдерта чоловіком <g/> , мусіла пішки тягтися аж до Анапи <g/> , до батька <g/> ; старий генерал <g/> , що брав жінку з собою в похід <g/> , де вона щоразу зраджувала його з Загребою <g/> ; генерал Теленьдзеленько <g/> , що <g/> , сидячи над паперами <g/> , кликав жінку втерти собі носа <g/> ; Жмириха <g/> , що « <g/> не корилася <g/> » чоловікові <g/> , аж поки той не загнав її на той світ <g/> … </p>