Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> Назва вивіски <g/> , поставлена в контекст називних речень <g/> , відриваючися від свого предмета <g/> , в міру цього відриву наближається до називного речення <g/> . </p>
doc#40 У випадках однозначности свого слова і чужого загалом перевагу мусить мати своє слово <g/> , наприклад <g/> , у таких конкуренційних парах <g/> , як відсоток — процент <g/> , поступ — прогрес <g/> , пішохід — тротуар <g/> , чорнило — атрамент <g/> , вистава — спектакль <g/> .
doc#89 Якщо критик не хоче визнати свого банкрутства <g/> , йому лишається тільки один вихід <g/> : підтягти непокірно визначний твір під свій стиль <g/> .
doc#9 Тільки мовець <g/> , що не говорить по-російськи <g/> , може елімінувати з мови русизми <g/> , тільки мовець <g/> , що не говорить по-польськи <g/> , може вилучати з мови польонізми <g/> , або <g/> , кажучи це саме словами самого А. Кримського <g/> : « <g/> Україна може служити міркою " <g/> польонізмів <g/> " ( <g/> а Галичина з свого боку міркою квазімоскалізмів <g/> ) »1. Отже <g/> , з цього погляду якісь слова типу дощенту <g/> , принаймні <g/> , плентатися або поренчата практично <g/> , з погляду конкретної мовної політики не є польонізми <g/> , бо їх уживає як свої уся Велика Україна <g/> , хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них <g/> , а двомовний ( <g/> українською і польською мовою <g/> ) галичанин постійно відчуватиме їхнє польське походження <g/> . </p>
doc#81 <p> Але пасивний і сонно-мрійливий Обломов мав свого Штольца <g/> , що його розбуркував і повертав до струму « <g/> нормального <g/> » життя <g/> , і один з моїх товаришів несподівано став моїм Штольцом <g/> .
doc#68 Хейфец говорить про те <g/> , що « <g/> з європейських поетів Василь знав " <g/> від дошки до дошки <g/> " свого улюбленого Рільке <g/> » <g/> .
doc#91 Любов до левад свого села — нехай <g/> .
doc#40 Супроти абстрактнішої загалом літературної мови говірки виділяються конкретністю і образністю свого словника <g/> .
doc#21 І він дотримався свого <g/> .
doc#45 І справді <g/> , буквар Потебні був дуже незвичний для свого часу <g/> : цілковито позбавлений релігійних мотивів <g/> , побудований виключно на повнозначних словах ( <g/> жадних беззмістовних вокабуль <g/> ) <g/> , сповнений приказок та загадок <g/> , як здається <g/> , повибираних з щойно виданої ( <g/> 1861 <g/> ) Номисової збірки <g/> .
doc#81 Подібний досвід я мав тільки геть пізніше в Римі <g/> , де якась доморобна літня опера закінчила о тій таки порі свого « <g/> Ріµолетто <g/> » <g/> .
doc#40 : « <g/> Випроводжала сестра свого брата <g/> » ( <g/> Шевч <g/> .
doc#46 <p> Осьмачка й Косач <g/> , які при кожній нагоді виходили з МУРу <g/> , розголошували факт свого виходу й пробували зробити його початком розпаду організації <g/> .
doc#0 Німці радо брали до свого складу людей <g/> , які казали <g/> , що вони німецького роду <g/> .
doc#81 Серед співаків відзначилися монументальна М. Литвиненко-Вольµемут <g/> , що <g/> , здавалося <g/> , готова була поглинути свого партнера коли він опинявся в її обіймах <g/> , а був ним найчастіше Кученко <g/> , а згодом <g/> , від 1926 року <g/> , Микола Середа <g/> , що швидко став новим ідолом своїх « <g/> психопаток <g/> » <g/> .
doc#40 « <g/> Од молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить <g/> , бо благоденствує <g/> » ( <g/> Характеристика російської національної політики давніше і тепер <g/> ) <g/> ; « <g/> Було колись в Україні — ревіли гармати <g/> » ( <g/> героїчний характер старої історії України <g/> ) <g/> ; « <g/> B нас дери <g/> , дери та дай і просто в рай <g/> » <g/> ; « <g/> Отам то милостивії ми ненагодо- вану і голу застукали сердешну волю та й цькуємо« <g/> ; « <g/> Теплий кожух <g/> , тільки шкода — не на мене шитий <g/> , а розумне ваше слово брехнею підбите« <g/> ; « <g/> Учітесь <g/> , читайте <g/> , і чужому научайтесь <g/> , й свого не цурайтесь« <g/> ; « <g/> Ой кохайтесь <g/> , чорнобриві <g/> , та не з москалями« <g/> ; « <g/> Все йде <g/> , все минає — і краю немає <g/> » і баг <g/> .
doc#81 <p> Соцреалістична аµітка не оминула і опери <g/> , яка <g/> , переставши бути « <g/> столичною <g/> » <g/> , не змінила особливо свого характеру <g/> , хіба що пару кращих співаків забрали до Києва <g/> , бо і так столичною вона була тільки з назви <g/> , але таких вистав було небагато <g/> , і всі вони <g/> , на зразок « <g/> Розлому <g/> » Феміліді ( <g/> за п'єсою Б. Лавренєва <g/> ) у листопаді 1931 р. <g/> , були фактично бойкотовані глядачем <g/> , бо і справді не було в них ні традиційної мелодійности <g/> , ні якихось нових шукань у музиці <g/> .
doc#51 Годі зрозуміти творчість Старицького <g/> , Олени Пчілки <g/> , МовиЛиманського <g/> , Грінченка <g/> , Франка без уваги до того <g/> , як кожний з них сполучав інші елементи свого світогляду й праці з цією ідеєю <g/> .
doc#81 Він часто згадував свого сина <g/> , який таки був наці <g/> .
doc#92 Знаю про це тому <g/> , що він надіслав мені копію свого листа <g/> .