This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 | зветься wishful thinking <g/> , так було <g/> , бо так мені хочеться <g/> ? </p><p> У кількох місцях свого троєкнижжя Автор критикує академістів — професійних біографів і коментаторів Шевченка <g/> . За його прикладом <g/> , |
doc#98 | Без адміністративних заходів <g/> , без примусу <g/> , наказів чи указів <g/> , гістерик <g/> , підплачувань <g/> , заганянь у приписані <g/> , взаконені і кінець кінцем мертвослівні пустоприсяги <g/> , чия гучнота прямо пропорційна їхній <g/> , — мовляв свого часу Микола Хвильовий <g/> , — роздериротазівотности <g/> . </p> |
doc#98 | Оглоблина <g/> , гетьманця <g/> , автора « <g/> Людей старої України <g/> » <g/> , розвідок про автора « <g/> Истории Русов <g/> » <g/> , свого в Новгороді-Сіверському <g/> . </p> |
doc#98 | Але чому він починав свій шлях літературного критика Рильським і Тичиною і так уперто повертався до них протягом усього свого життя <g/> ? </p> |
doc#99 | Мабуть <g/> , свого часу таким революційним актом розсування від загального ( <g/> приміром <g/> , у житіях святих <g/> ) до індивідуального був плач Ярославни на мурах Путивля в « <g/> Слові о полку Ігоревім <g/> » <g/> , а потім інвективиплачі « <g/> Треносу <g/> » Мелетія Смотрицького <g/> . |
doc#99 | — сторінку зі свого щоденника <g/> ! |
doc#101 | , що існувала в минулому столітті — так звана азбучна війна <g/> , про яку Франко свого часу писав <g/> , що вона ніби зумисне була накинена поляками тоді <g/> , коли після революції |
doc#103 | Наприклад <g/> , одній відомій особі із « <g/> ще живих <g/> » <g/> , доки вона читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> . |
doc#103 | Я не маю жадних претенсій до свого життя <g/> . |