Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Але овечка активно готувалася проковтнути свого аґресивного вовка <g/> .
doc#0 Тоді радісно-тріюмфальні маніфестантні юрби великих міст обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в воздух чепчики бросали <g/> » <g/> .
doc#0 Німці радо брали до свого складу людей <g/> , які казали <g/> , що вони німецького роду <g/> .
doc#0 Тут треба було починати з усвідомлення ситуації і свого становища в ній <g/> .
doc#0 Обговорення однієї львівської картки могло тривати годинами <g/> , переходило у свого роду наукові виклади <g/> , і поки пані Соня заповнить якусь картку <g/> , сперечання розтягалося на години <g/> , а то й дні <g/> .
doc#0 <p> Пані Соня вирішила <g/> , що яка б не була доля Львова і її <g/> , вона нікуди зі свого міста не рушить <g/> .
doc#0 <p> Проте <g/> , коли пройшла поголоска <g/> , що Львів припиняє працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван Мірчук <g/> , директор берлінців <g/> , вирішив скористатися з цього й перехопити Н. до свого інституту <g/> . </p>
doc#0 Н. пішов до свого барака й сів на лавку коло вікна <g/> .
doc#0 Своїх і свого <g/> .
doc#0 Вона або ховалася <g/> , або носія свого вела під час війни на шибеницю або <g/> , за миру <g/> , до далеких і неосвоєних країв <g/> .
doc#0 <p> На запитання до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи він шкодує <g/> , що взяв на себе вимушене зобов'язання супрота громадянина Галицького і що не дотримався свого зобов'язання <g/> , відповідь була <g/> , що ні <g/> .
doc#1 У версії від 27 травня він фактично зрікається свого первинного бажання закувати в кайдани тих <g/> , хто винен у соціяльній несправедливості <g/> .
doc#1 » порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим серцем <g/> , нелукаво <g/> , </p><p> Хоч раз <g/> , сердего <g/> , соблуди 24. </p><p> Різко порвавши з бунтарством попереднього періоду своєї творчости з її стилістичною деструктивністю <g/> , </p><p> утвердившись у гармонії як основі Всесвіту та соціяльного устрою і застосувавши цей принцип рівноваги в самому стилі своєї поезії <g/> , Т. Шевченко в останні місяці свого життя виробив дещо інакший підхід до проблеми національної свободи України <g/> .
doc#1 Ностальгія його <g/> , глибока любов до свого краю залишилась та ж. Пейзаж у його ідиліях — завжди один <g/> : дніпровський ( <g/> див <g/> .
doc#2 До того ж <g/> , якщо психологічно людина перших поезій Лятуринської в найкращому випадку показує тільки одну сторону свого історичного взірця <g/> , то поетично вона живе в своєму світі <g/> , далекому від сучасного <g/> , і <g/> , через далекість <g/> , ми охоче погоджуємося приписати її печерній чи княжій добі <g/> , так само <g/> , як ми це робимо з « <g/> Весною священною <g/> » Стравинського в музиці чи зловісним кольоритом картин Реріха <g/> . </p>
doc#2 Вона добре знає чар свого рожевого личка <g/> , всміхнених уст <g/> , віястого ока й густої коси <g/> .
doc#2 Вона вміє завести мисливця до свого дому <g/> , щоб аж тоді він побачив <g/> , як пропадає і звір <g/> , і слід <g/> , — « <g/> та знайшлися підківочки господаревої дочки <g/> » <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#3 Але американський науковець <g/> , усунений зі свого університету <g/> , може піти до іншого <g/> , хай гіршого <g/> .
doc#4 <p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> , цей свого роду пролог до моєї статті ( <g/> не обов'язковий <g/> , як усі прологи <g/> !