Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Булаховський був вихованцем дореволюційного харківського університету <g/> , але не був його викладачем <g/> : до 1921 р. він викладав у Пермському молодому університеті <g/> .
doc#81 Єдина вистава <g/> , що я міг би піднести <g/> , була « <g/> Золотий обруч <g/> » Бориса Лятошинського <g/> , яку я бачив 7 жовтня 1930 р. Дириµував Маргулян <g/> , режисером був запрошений з Ленінµраду М. Фореµµер <g/> , декоратором Ан <g/> .
doc#81 Промовляла мені до серця й тема українського Дон-Кіхота <g/> , українського відповідника єврейського Дон-Кіхота <g/> , що його показав Ґрановський за допомогою талановитих акторів Міхоелса й Зускіна у своєму « <g/> Беньямині III <g/> » ( <g/> показаному в Харкові в серпні 1930 р. <g/> ) <g/> .
doc#81 У кінці того ж навчального року <g/> , в липні 1934 р. <g/> , мене « <g/> за гарний метод викладання <g/> » премійовано бібліотечкою на 100 крб <g/> .
doc#81 <p> Соцреалістична аµітка не оминула і опери <g/> , яка <g/> , переставши бути « <g/> столичною <g/> » <g/> , не змінила особливо свого характеру <g/> , хіба що пару кращих співаків забрали до Києва <g/> , бо і так столичною вона була тільки з назви <g/> , але таких вистав було небагато <g/> , і всі вони <g/> , на зразок « <g/> Розлому <g/> » Феміліді ( <g/> за п'єсою Б. Лавренєва <g/> ) у листопаді 1931 р. <g/> , були фактично бойкотовані глядачем <g/> , бо і справді не було в них ні традиційної мелодійности <g/> , ні якихось нових шукань у музиці <g/> .
doc#81 У першому році навчання це були історія російської мови — тема аж надто широка <g/> , але практично це означало опрацювати щойно виданий тоді « <g/> Исторический комментарий к современному русскому языку <g/> » ( <g/> 1936 <g/> ) <g/> ; український наголос <g/> ; мова російських пісень <g/> , записаних 1617 р. Річардом Джемсом <g/> ; лінµвістична географія <g/> ; і — фонетичний закон <g/> .
doc#81 Людмила Курилова мала статті про мову поезій Олександра Блока <g/> , вона викладала в харківських високих школах російську мову <g/> ; Микола Перегінець був автором статтів на теми української синтакси <g/> , зокрема мені подобалася його стаття про порядок слів <g/> , вміщена в « <g/> Підвищеному курсі української мови <g/> » <g/> , що вийшов 1931 р. під редакцією Булаховського <g/> ; взорована на працях німецького фослеріянця Ойµена Лерха <g/> , в українських обставинах ізоляції від Заходу <g/> , вона здавалася справжнім об'явленням <g/> ; Микола Федорович був з Галичини <g/> ; Володимир Державин писав про Шевченків « <g/> Щоденник <g/> » <g/> , йому належали статті й короткі нотатки про нові появи західніх літератур у перших річниках « <g/> Критики <g/> » <g/> , компілятивні і неймовірної кількости <g/> ; десь від 1930 року « <g/> Критика <g/> » припинила їх друкувати <g/> ; Володимира Цебенка я знав з його статті про мову поезій Майка Йогансена <g/> .
doc#81 Його всі звали поза очі Стьопа Клижанівський <g/> , бо він не вимовляв р. Часом здавалося <g/> , що це була його єдина індивідуальна риса <g/> . </p>
doc#81 І це теж було виявом пляновости в веденні війни <g/> , пляновости <g/> , що запанувала десь приблизно від кінця липня 1941 р. </p><p> Повернуся до себе <g/> .
doc#81 <p> 25.X-41 р. Лікар ( <g/> підпис нерозбірливий <g/> ) <g/> , збоку печатка <g/> . </p>
doc#81 А втім <g/> , вони були гармонійна пара <g/> , і вона його любила щиро <g/> ; його передчасна смерть 1957 р. вразила її глибоко <g/> , але не надовго <g/> .
doc#81 Яке ж було моє здивування <g/> , коли я знайшов його в довіднику « <g/> Письменники радянської України <g/> » <g/> , Київ <g/> , 1970. Про роки німецької окупації Харкова згадки там нема <g/> , а про дальші читаємо <g/> : « <g/> В 1944 р. працював у військовій залізничній частині <g/> , а з 1946 р. — в тресті ЈПромшахтобуд“» у Харкові <g/> , далі — згадка про навчання в гірничому технікумі в <g/> …
doc#81 Яке ж було моє здивування <g/> , коли я знайшов його в довіднику « <g/> Письменники радянської України <g/> » <g/> , Київ <g/> , 1970. Про роки німецької окупації Харкова згадки там нема <g/> , а про дальші читаємо <g/> : « <g/> В 1944 р. працював у військовій залізничній частині <g/> , а з 1946 р. — в тресті ЈПромшахтобуд“» у Харкові <g/> , далі — згадка про навчання в гірничому технікумі в <g/> …
doc#81 Там говорилося <g/> : </p><p> « <g/> Зголосився 18 лютого 1943 р. в міській командантурі Києва і спрямований далі до Львова <g/> .
doc#81 Зі смертю Блавацького ( <g/> 1953 р. <g/> ) вони взагалі зникли <g/> .
doc#81 Рання смерть Блавацького ( <g/> 1953 р. <g/> ) й уміла поведінка Гірняка створили на еміµрації міт <g/> , що це він — спадкоємець і переємник Курбаса <g/> .
doc#81 Вона була про сторіччя від виходу Гребінчиного « <g/> Молодика <g/> » <g/> , 1843 р. Підписав я її Гр <g/> .
doc#81 <p> 1987 р. </p><p> Харків - Нью-Йорк <g/> , 2001. </p><p> МИ І ми </p><p> ( <g/> До українотеренних чительників моїх <g/> ) </p>
doc#92 Ч. 20 <g/> , 4 лютого 1942 ( <g/> Про альманах « <g/> Ластівка <g/> » 1841 р. <g/> ) <g/> . </p>
doc#98 , довгенько йшла поштою <g/> , бо одержав я її лише в перших числах лютого 1996 р. ( <g/> Ваш напис датований листопадом 1995 р. <g/> ) <g/> . </p><p> Тричі дивувався незвичній назві <g/> , почав