Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> ( <g/> 5 листопада 1860 р. <g/> ) </p><p> Останні місяці і буквально останні дні Шевченкового життя були наповнені турботами про друкування <g/> , а згодом і розповсюдження його « <g/> Букваря <g/> » <g/> .
doc#1 Дозвіл цензора одержано 21 листопада 1860 р. <g/> , і « <g/> Буквар <g/> » був надрукований ( <g/> у січні 1861 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 Дозвіл цензора одержано 21 листопада 1860 р. <g/> , і « <g/> Буквар <g/> » був надрукований ( <g/> у січні 1861 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 У листі до Михайла Чалого від 4 січня 1861 р. Т. Шевченко ділився з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і ціни <g/> , і величини такої ж <g/> , як " <g/> Буквар <g/> " <g/> .
doc#1 У вірші « <g/> Бували войни й військовії свари <g/> » від 26 листопада 1860 р. він мовби вступає у відкриту полеміку із самим собою минулорічним <g/> , пишучи <g/> , що зміна соціяльного устрою прийде і без сокири <g/> : </p><p> І без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p><p> Козак безверхий упаде <g/> . </p>
doc#1 Однак якби нам хотілося звести його ідеї 1860 р. в одне логічне ціле <g/> , то можна було б їх викласти приблизно так <g/> : він сподівався <g/> , що зміна несправедливого устрою життя настане тоді <g/> , коли з'явиться апостол правди і науки <g/> .
doc#1 Присвячені цій концепції вірші « <g/> Гімн чернечий <g/> » від 20 червня I860 р. та « <g/> Великомученице кумо <g/> !
doc#1 » від 2 грудня 1860 р. Це гріх проти себе самого <g/> , проти власного тіла <g/> , отже <g/> , проти власної душі <g/> .
doc#1 , наприклад <g/> , « <g/> Над Дніпровою сагою <g/> » від 24 червня 1860 р. <g/> ) <g/> , українське село ( <g/> наприклад <g/> , « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » від 7 листопада 1860 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 , наприклад <g/> , « <g/> Над Дніпровою сагою <g/> » від 24 червня 1860 р. <g/> ) <g/> , українське село ( <g/> наприклад <g/> , « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » від 7 листопада 1860 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 І навпаки <g/> , пейзаж його лихих видив — це російський пейзаж <g/> , як звичайно <g/> , санктпетербурзький ( <g/> « <g/> Якось-то ідучи вночі <g/> » від 13 листопада I860 р. <g/> ; « <g/> О люди <g/> !
doc#1 » від 3 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 » від 3 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> .
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що український пейзаж — це завжди природа безхмарного літа <g/> , без сліду тієї романтичної атмосфери шторму і злив <g/> , яка була властива ранньому Т. Шевченкові <g/> ; природа <g/> , над якою постійно світить лагідне сонце <g/> , що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається за хмари <g/> .
doc#1 Це вірш <g/> , процитований раніше <g/> , — « <g/> Бували войни й військовії свари <g/> » <g/> , написаний 26 листопада 1860 р. В ньому Т. Шевченко заперечує минуле України <g/> .
doc#1 <p> Якщо аналізувати цей вірш з погляду ідей та поглядів Т. Шевченка в 1860 р. <g/> , то в ньому не залишиться нічого нез'ясованого <g/> .
doc#1 » — тобто ще 1845 р. в його концепції національного єднання <g/> , не революції <g/> : </p><p> Обніміте ж <g/> , брати мої <g/> , </p><p> Найменшого брата <g/> , — </p><p> Нехай мати усміхнеться <g/> , </p><p> Заплакана мати <g/> . </p>
doc#1 <p> Отже <g/> , відмежування у 1860 р. від цього кола ідей і настроїв не було <g/> , однак <g/> , чимось абсолютно новим <g/> .
doc#4 Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану книжку поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , перекрій її творчости від часу з-перед 1934 р. дотепер <g/> ; не в формі суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#4 Можу уточнити <g/> , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу й <g/> , як на мене <g/> , безмірно вартіснішу частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої частини <g/> . </p>