Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Виняток становить короткий час російської окупації Галичини за Першої світової війни ( <g/> від осени 1914 до весни 1915 р. <g/> ) та першої окупації Буковини ( <g/> вересень 1914 р. — червень 1915 р. <g/> ) <g/> , коли всі українські політичні й культурні організації розгромлено <g/> , численних представників інтеліґенції переслідувано й депортовано <g/> , а українську мову в громадському житті фактично заборонено <g/> .
doc#31 За рік <g/> , 15 червня 1927 р. <g/> , нові тези « <g/> Політика партії в справі української художньої літератури <g/> » вже безпосередньо посилаються на Хвильового <g/> , називаючи його підтримувачем « <g/> українських буржуазних літераторів типу " <g/> неоклясиків <g/> "» ( <g/> уже не « <g/> дрібнобуржуазних <g/> » <g/> !
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#45 Він став зовсім іншою людиною <g/> , ніж та <g/> , про яку згадує кожен <g/> , хто мав з ним справу до 1863 р. </p><p> Зникла юнацька безтурботність і веселощі <g/> , відкритість і товариськість <g/> .
doc#72 Щоб відкрити українську початкову державну школу — при умові <g/> , що українці складали не менше 20 % ( <g/> з 1932 р. — 25 % <g/> ) населення <g/> , — треба було заяв від батьків принаймні сорока дітей <g/> ; підписи мусіли бути нотаріяльно засвідчені <g/> ; щоб українську мову викладали в польській школі як предмет <g/> , вистачало 18 заяв ( <g/> “ <g/> Education <g/> ” 123 і далі <g/> ; Домбчевський 236 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Загальне число гімназій на Україні доходило тоді до 800 <g/> , на кінець 1918 р. їх було 828 ( <g/> Крилов 35 <g/> ) <g/> .
doc#9 — Ю. Ш. <g/> ) <g/> , складених добре і вдатно <g/> , як-от <g/> : переважно <g/> , здійснити <g/> , вражіння <g/> , переважувати <g/> , зміст <g/> , вплив <g/> , пересвідчитись <g/> , неможливий і т. д. <g/> , котрі й я вживаю в писанні <g/> »1. А що таких слів було далеко більше <g/> , про це свідчить не тільки красномовне — « <g/> і т. д.» <g/> , а й те <g/> , що в цьому списку бракує <g/> , наприклад <g/> , слова розвиток <g/> , що його <g/> , як ми бачили з листа І. Нечуя-Левицького з 27.02.1898 р. <g/> , він сам уважав теж за галицьке і вдало утворене <g/> . </p>
doc#72 Виняток становить короткий час російської окупації Галичини за Першої світової війни ( <g/> від осени 1914 до весни 1915 р. <g/> ) та першої окупації Буковини ( <g/> вересень 1914 р. — червень 1915 р. <g/> ) <g/> , коли всі українські політичні й культурні організації розгромлено <g/> , численних представників інтеліґенції переслідувано й депортовано <g/> , а українську мову в громадському житті фактично заборонено <g/> .
doc#72 Петренком ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 109 <g/> ) <g/> ; в половині 1919 р. Всеросійський Виконавчий Комітет ( <g/> тобто політичне тіло Росії <g/> ) видав декрет “ <g/> Про об'єднання радянських Республік <g/> : Росії <g/> , України <g/> , Латвії <g/> , Литви й Білоруси для боротьби з міжнародним імперіалізмом <g/> ” ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 11 <g/> ) <g/> , що б це не означало — чи політичний <g/> , чи воєнний союз <g/> ; російська армія окупувала країну ( <g/> вже 16 грудня 1917 р. верховний головнокомандувач збройних сил радянської Росії М. Криленко наказав припинити українізацію військових частин <g/> .
doc#72 Як наслідок історичних обставин на 1900 р. українці в Австрії мали відносно розвинену пресу — де широко друкувалися й автори з підросійської України — і шкільництво <g/> , хоч і те було недостатнім <g/> , коли врахувати число українців і те <g/> , що мали поляки <g/> . </p>
doc#72 Живлячися загальною філософією романтизму ( <g/> на Україні від часу “ <g/> Граматики <g/> ” А. Павловського <g/> : 1805-1818 <g/> ) <g/> , цей арґумент протримався до початку XX століття <g/> , як потверджують висловлювання Панаса Мирного в 1901 р. та десь близько 1906 р. <g/> : “ <g/> Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова <g/> , бо вона не що інше <g/> , як жива схованка людського духу <g/> , його багата скарбниця <g/> , в яку народ складає і своє давнє життя <g/> , і свої сподіванки <g/> , розум <g/> , дослід <g/> , почуття <g/> ” і ще й досі вживається як gesunkenes Kulturgut <g/> . </p>
doc#24 Коли 1943 р. Галичина зустрічала Любченка як продовжувача Хвильового <g/> , вона помилялася тільки в одному <g/> : не лише продовжувач <g/> , а синтезатор <g/> , — а це далеко більша й почесніша роля <g/> . </p>
doc#72 Можна припустити <g/> , що на 1900 р. у місті витворювалося галицьке чи галицько-буковинське койне <g/> , в основі якого лежав наддністрянський діялект <g/> , але це питання потребує докладнішого вивчення <g/> , а джерельні відомості про розмовну мову освіченої верстви дуже скупі <g/> .
doc#1 <p> ( <g/> 5 листопада 1860 р. <g/> ) </p><p> Останні місяці і буквально останні дні Шевченкового життя були наповнені турботами про друкування <g/> , а згодом і розповсюдження його « <g/> Букваря <g/> » <g/> .
doc#55 Це малі метелики під маркою новопосталої Академії Наук — 17 травня 1919 р. ( <g/> перевидання 12 липня і 29 листопада 1920 р. <g/> ) <g/> , але подробиці складання й затвердження їх потребували б докладнішого вивчення і з'ясування <g/> , які особи стояли за офіційними посиланнями на Академію <g/> , зокрема <g/> , яка була роля Ів <g/> .
doc#31 Постановою ЦК ВКГІ ( <g/> б <g/> ) з 23 квітня 1932 р. всі письменники були загнані в ролі кріпаків держави <g/> , урядовців від офіційної ідеології <g/> , до однієї « <g/> спілки письменників <g/> » <g/> , де « <g/> товаришами <g/> » Хвильового були ниці Микитенки й Кириленки <g/> .
doc#31 Важко не зв'язати з цим його послідовного славлення величі російського імперіялізму і імперії ( <g/> « <g/> Слух Руси лелеется беспрестанными громами побед и завоеваний <g/> » <g/> , – писав він у « <g/> Литературных мечтаниях <g/> » 1834 р. і повторював 1840 р. з захопленням <g/> , що російське « <g/> государство <g/> » зробилося « <g/> могущественнейшею монархиею в мире <g/> , приняло в свою исполинскую корпорацию и оторгнутую от нее родную ей Малороссию <g/> , и враждебный Крым <g/> , и родственную Белоруссию <g/> , и прибалтийские шведские области <g/> , и отодвинуло свое владычество за древний Арарат <g/> » <g/> .
doc#72 Загальний спад у роках 1921-1923 є наслідком руїни народного господарства й ліквідації приватних видавництв ( <g/> якоюсь мірою це змінилося після проголошення “ <g/> Нової економічної політики <g/> ” в березні 1921 р. <g/> ) <g/> .
doc#72 1920 <g/> , ч. 9 <g/> , 220 <g/> ) <g/> ; — українська мова мусить бути запроваджена як предмет у школах і повинна вживатися в державних закладах та установах ( <g/> 21 вересня 1920 <g/> , Раднарком <g/> ) <g/> ; — рекомендується провадити навчання в школах українською мовою та послуговуватися нею в кіні <g/> , а також організувати курси української мови для службовців ( <g/> 19 лютого 1921 р. <g/> , Раднарком <g/> ) <g/> ; — 3 березня 1921 П'ятий з'їзд Рад схвалив роботу Народного Комісаріяту Освіти <g/> , “ <g/> спрямовану на усунення національної ворожнечі на розвиток української мови як мови більшости трудящих мас України <g/> ” <g/> , а 22 листопада 1922 р. ВУЦВК затвердив “ <g/> Кодекс законів про народню освіту в УСРР <g/> ” <g/> , в якому сказано ( <g/> § 25 <g/> ) <g/> : </p><p> Українська мова як мова більшости населення України <g/> , особливо на селі <g/> , і російська мова як мова більшости населення в містах і загальносоюзна мова <g/> , мають в УРСР загальнодержавне значення і повинні викладатися у всіх навчально-виховних закладах Української Соціялістичної Радянської Республіки ( <g/> Дурденевський 159 <g/> ) <g/> ; </p><p> 13 березня 1922 р. введено в дію Кримінально-процесуальний кодекс <g/> , де в § 22 сказано <g/> , що леґальні процеси “ <g/> проводяться однією з двох державних мов <g/> , українською або російською <g/> ” ( <g/> Дурденевский 78
doc#72 " <g/> , запитує В. Самійленко ( <g/> 437 <g/> ) <g/> ; “ <g/> Я тільки кажу <g/> , що мова мусить бути — щиро народною <g/> " <g/> , обстоює П. Грабовський 1891 р. ( <g/> 185 <g/> ) <g/> ; Іван Франко 1907 р. стверджує це як історичний факт <g/> : “ <g/> …