Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> З доповіді наукового працівника І. Р. ( <g/> з Роменщини <g/> ) <g/> , виголошеної 15 жовтня 1943 р. в Літературно-мистецькому клюбі у Львові <g/> : парадоксального <g/> , етнаграфичних <g/> , професор <g/> , в Адесі <g/> , біаграфичних <g/> , автара ( <g/> тричі <g/> ) <g/> , храналагичний <g/> , історичний <g/> ; на початку своїх слів <g/> : Аснав'яненко <g/> , абарона <g/> , особливо <g/> , оця маларасійщина <g/> .
doc#9 У листі до Корсуна з січня 1842 р. він писав <g/> : « <g/> Тилько дрюкуйте своєю граматикою <g/> , бо вона мени дуже полюбилась <g/> »xcviii <g/> .
doc#10 Ганцов брав активну участь у працях Харківської правописної комісії <g/> , йому належав розділ про правопис незмінних слів у проекті українського правопису <g/> , виданому 1926 р. Одначе тут він відіграв меншу роль <g/> , і його вагу тут не можна порівняти з значенням праці Олекси Синянського <g/> . </p>
doc#10 Після перебування в Києві <g/> , де він учився у колегії Павла Галагана <g/> , і в Петрограді <g/> , де він студіював в університеті під керівництвом А.Шахматова <g/> , Л.Щерби <g/> , Я.Бодуена де Куртене і М.Фасмера5 <g/> ) <g/> , він на перші відомості про революційно-національний рух на Україні 1917 р. повертається до Чернігівщини <g/> , де викладає українську мову й літературу вчителям спершу в Козельці <g/> , а потім — після короткого перебування з такими ж викладами в Херсоні <g/> , — в Ніжені <g/> .
doc#10 Від 1 жовтня 1918 р. Ганцова прикомандировується до молодої катедри української мови в Київському університеті ( <g/> це була доба Гетьманату <g/> ) <g/> , а далі <g/> , як ми вже бачили <g/> , майже від заснування Української Академії Наук Ганцов зв'язує своє життя й діяльність з цією інституцією <g/> .
doc#10 Від 1926 р. Ганцов фактично замовкає <g/> .
doc#10 1921-23 р. <g/> , а може й довше <g/> , Курило викладає в Київському Інституті народньої освіти6 <g/> ) <g/> , але її більше приваблює наукова робота <g/> , і особливо активно вона дедалі більше працює в Українській Академії Наук <g/> .
doc#10 На 1 липни 1925 р. Курило числилася членом Етнографічної комісії Української Академії Наук <g/> , але невідома дата її призначення <g/> .
doc#10 З звідомлення ВУАН за 1926 р10 <g/> ) видно <g/> , що Курило була членом Комісії краєзнавства <g/> ; нарешті відомо <g/> , що 1930 р. вона була дійсним членом Діалектологічної комісії11 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Це праці 1 <g/> , 6 <g/> , 9 <g/> , 10 <g/> ; цієї ділянки Курило не цурається й далі <g/> , як свідчать 15 <g/> , 24 <g/> , одначе від 1924 р. вона стає для Курило другорядною <g/> .
doc#10 Автор цих рядків особисто досі пам'ятає окремі сторінки з цієї книжки <g/> , що з нею він уперше зустрівся 1918 р. <g/> , бувши учнем першого класу гімназії <g/> . </p>
doc#10 <p> Правда <g/> , ( <g/> 24 <g/> ) опубліковано 1931 р. <g/> , коли вже йшла нагінка на українських науковців <g/> , і можна було б подумати <g/> , що Курило була змушена писати “ <g/> самокритичні <g/> ” тиради <g/> , ба й цілі статті <g/> .
doc#10 На підставі скупих згадок у звідомленнях ВУАН і в передмовах Курило до діялектологічних записів з окремих сіл у ( <g/> 19 <g/> ) ці її подорожі можна реконструювати — не претендуючи на повноту — так <g/> : улітку 1922 р. Курило разом із своїм незмінним супутником від цього часу <g/> , визначним етнографом-музикологом Климентом Квіткою <g/> , відбуває експедицію на Білоцерківщину <g/> , Канівщину й Черкащину <g/> , себто на терен центрально-українських говірок ( <g/> 19 <g/> , 93 <g/> ; 13 <g/> , 66 <g/> ) <g/> ; далі її інтерес звертається до північноукраїнських говірок — на 1923 рік припадають дві експедиції на Чернігівщину й сумежні землі — в травні в село Хоробричі <g/> , в серпні — на Пирятинщину й Прилуччину <g/> , потім <g/> , з 26 вересня до 2 листопада — в Остерський <g/> , Сосницький <g/> , Чернігівський і Конотопський райони20 <g/> ) <g/> .
doc#10 Цей матеріал її зацікавлює <g/> , і 1925 р. вона поглиблює його студіями в околицях Вінниці й Кам'янця ( <g/> 19 <g/> , 31 <g/> ; 19 <g/> , 55 <g/> ) <g/> .
doc#10 Не можна знайти <g/> , мабуть <g/> , жадного виступу на мовознавчі теми 1933-34 р. <g/> , де б відповідно не згадувано її ім'я. Ось кілька прикладів <g/> , виписаних лише з одного числа журналу “ <g/> Мовознавство <g/> ” <g/> , ч. 1 <g/> , 1934 <g/> : “ <g/> Інститут Мовознавства недостатньо боровся з буржуазним націоналізмом <g/> …
doc#21 Вирішальна розмова відбулася вночі після закінчення II ( <g/> ульмського <g/> ) з'їзду МУРу 16 березня 1947 р. Крім мене <g/> , був ще Косач <g/> .
doc#21 Але праця над постанням журналу почалася <g/> , і в червні 1947 р. показалося на світ перше число <g/> .
doc#24 З 1930 р. <g/> , коли реальних обрисів набрала індустріялізація й колективізація країни <g/> , центр ваги знову переноситься на економіку <g/> , почасти на політику <g/> .
doc#24 Але для короткої й сповненої внутрішнім змістом ери українських двадцятих років « <g/> Вертеп <g/> » був відносно тим самим <g/> , чим « <g/> Божественна комедія <g/> » для західньоевропейського середньовіччя <g/> , чим « <g/> Фавст <g/> » для доби політичних і філософських шукань <g/> , що зрушили людство Европи після 1789 р. « <g/> Вертеп <g/> » став синтезою політичного й загальнофілософського світогляду українських двадцятих років <g/> .
doc#24 Коли 1943 р. Галичина зустрічала Любченка як продовжувача Хвильового <g/> , вона помилялася тільки в одному <g/> : не лише продовжувач <g/> , а синтезатор <g/> , — а це далеко більша й почесніша роля <g/> . </p>