Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 <p> Модест Левицький зреаґував на обидва виступи Нечуя-Левицького <g/> : на перший ( <g/> 1907 <g/> ) він відповів статтею 1909 р. <g/> , а на другий ( <g/> 1912 <g/> ) — брошурою 1913 р. Левицький стоїть на позиції компромісу <g/> , закликає до поєднання галицьких і наддніпрянських елементів у єдиній літературній мові <g/> , бо інакше <g/> , “ <g/> не дай Боже <g/> , доживемо до того сумного явища <g/> , що колись буде дві українські мови <g/> ” ( <g/> 1913 <g/> , 11 <g/> ) <g/> .
doc#72 Між цими двома кореспонденціями <g/> , 4 жовтня 1937 р. <g/> , в “ <g/> Правді <g/> " був опублікований допис <g/> , спрямований проти Інституту мовознавства <g/> , приводом до якого став саме “ <g/> Російсько-український словник <g/> ” 1937 р. Цей допис з'явився з підписом Н. Кошевой <g/> , правдоподібно псевдонім ( <g/> і невідомо <g/> , чи під ним не ховалися ті самі Лільченко й Вадімов <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 <p> За моїми даними <g/> , почерпнутими в основному з праці Животка та книги Ігнатієнка ( <g/> 1968 <g/> , 116 і далі <g/> ) ( <g/> вони можуть бути неповними <g/> ) <g/> , 1900 р. в Галичині виходило 25 періодичних видань ( <g/> за Ігнатієнком [ <g/> 1926 <g/> , 40 <g/> ] <g/> , на всю Австро-Угорщину таких видань було 20 <g/> ) <g/> , а саме <g/> : 4 щоденні ( <g/> “ <g/> Діло <g/> ” 1880 <g/> , ® орган Української націонал-демократичної партії <g/> ; “ <g/> Народна часопись <g/> ” 1896 <g/> , напівурядовий орган <g/> ; “ <g/> Руслан <g/> ” 1897 <g/> , католицький <g/> , і “ <g/> Галичанин <g/> ” 1893 <g/> , москвофільський <g/> ) <g/> ; два тижневики ( <g/> “ <g/> Свобода <g/> ” 1897 <g/> , орган УНДП <g/> , та москвофільське “ <g/> Русское слово <g/> " 1890 <g/> ) <g/> ; дев'ять двотижневиків ( <g/> “ <g/> Громадський голос <g/> ” 1895 <g/> , орган Української радикальної партії <g/> ;
doc#72 <p> Деякий вплив на українську мову мала ще й друга подія воєнного часу <g/> : створення в серпні 1914 р. в Австрії військової частини Українських січових стрільців <g/> .
doc#65 <p> 4. Інакше слід оцінити заміну закінчення -и на -і в родовому відмінку однини іменників типу радість <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , вимогою правопису 1928 р. було писати <g/> , а отже й вимовляти -и. Закінчення -и тут старіше <g/> , і <g/> , можливо <g/> , що по говірках воно ще трапляється частіше <g/> , ніж -і. Але в історичному розвитку бачимо <g/> , як послідовно й поступово в цьому типі відміни іменників усуваються в різних відмінках форми на -и <g/> , — спершу в давальному й місцевому однини <g/> , пізніше в називному відмінку множини <g/> , а в новіші часи — і в останньому бастіоні форм на -и <g/> , в родовому відмінку однини <g/> .
doc#29 Згодом <g/> , 1925 р. <g/> , його переведено до Харкова <g/> , і він став театром всеукраїнським <g/> .
doc#72 1914 р. в Петербурзі засновано нелеґальний вільний університет <g/> , що проіснував до революції 1917 р. Виклади відбувалися по приватних мешканнях і <g/> , хоч мали характер систематичний <g/> , перед урядовими чинниками фігурували як окремі незалежні реферати <g/> .
doc#72 Після виборів 1928 р. українських послів у Сеймі стало 48 ( <g/> з них 8 від Волині <g/> ) <g/> , а сенаторів — 11. ( <g/> Для порівняння згадаємо <g/> , що всіх послів у Сеймі до 1935 р. було 444 <g/> , після 1935 р. — 208 <g/> ; членів Сенату — 96 <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> 55 В Білорусі проходив подібний процес і кінчився він так само <g/> : 14-21 листопада </p><p> 1926 р. там відбулася Правописна конференція ( <g/> на якій були присутні гості з Заходу <g/> ) <g/> : </p><p> 1927 р. опубліковано звіт з роботи Конференції <g/> ; 1930 р. надруковано проект правопису <g/> ; 1933 р. декретом Раднаркому цей правопис заборонено ( <g/> Мауо 26 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 З муніципальних шкіл 1938 р. 21 була “ <g/> русинська <g/> ” <g/> , 23 чеські ( <g/> Magocsi 358 <g/> ) <g/> .
doc#65 Словник цей стоїть далеко від вимог <g/> , що звичайно ставляться до академічних словників <g/> , він стоїть далеко і від свого попередника <g/> , академічного словника 1924—1933 р. Розмір його досить обмежений <g/> , 890 сторінок малого формату <g/> , семантичний поділ у межах словникового гнізда відсутній або дуже спрощений <g/> , фразеологія не опрацьована і <g/> , — може найголовніше <g/> , — посилань на джерела зовсім нема <g/> , що широко відкриває можливість довільного добору відповідників до російських слів <g/> .
doc#72 П'ятий конфес Комуністичного Інтернаціоналу ( <g/> 17 червня — 8 липня 1924 р. <g/> ) вирішив <g/> , що існує одна українська проблема в Польщі <g/> , Румунії й Чехо-Словаччині і що її можна остаточно розв'язати тільки приєднавши українські землі тих держав до радянської України <g/> .
doc#72 Зовсім недано <g/> , у червні 1904 р. <g/> , міністер унутрішніх справ В. Плеве відмовився дати дозвіл на це видання <g/> , покликаючися на " <g/> крайнюю бедность малорусского языка <g/> , совершенно непригодного для выражения отвлеченных понятий вообще и в частности высоких истин Откровения <g/> " та на “ <g/> вполне удовлетворительное знание местным малороссийским населением русского языка <g/> ” ( <g/> Лотоцький 2,390 <g/> ) <g/> .
doc#72 1907 р. він публікує свій “ <g/> трактат <g/> ” “ <g/> Сьогочасна часописна мова на Україні <g/> ” <g/> , а 1912 р. другий — “ <g/> Криве дзеркало української мови <g/> ” <g/> .
doc#71 <p> Свою віру в прийдешнє України Шевченко ґрунтує на незнищенній силі слова <g/> : </p><p> І неситий не виоре </p><p> На дні моря поле <g/> , </p><p> Не скує душі живої </p><p> І слова живого </p><p> ( <g/> « <g/> Кавказ <g/> » <g/> , 1845 р. <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Ганцов брав активну участь у працях Харківської правописної комісії <g/> , йому належав розділ про правопис незмінних слів у проекті українського правопису <g/> , виданому 1926 р. Одначе тут він відіграв меншу роль <g/> , і його вагу тут не можна порівняти з значенням праці Олекси Синянського <g/> . </p>
doc#72 18 жовтня 1918 р. проголошено незалежність західноукраїнських земель <g/> .
doc#72 не надруковано жадної <g/> , 1922 р. — 1 <g/> , 1923 р. — 7 <g/> , 1924 р. — 5 <g/> ; разом за п'ять років 13 <g/> , тоді як за три роки Визвольних Змагань <g/> , 1917-1919 <g/> , їх вийшло 59. ( <g/> Підрахунок зроблено на основі бібліографії Червінської й Дикого <g/> ) <g/> .
doc#31 <p> Наприкінці 1925 р. <g/> , перед самою смертю Блакитного ( <g/> 4 грудня <g/> ) <g/> , Хвильовий відновив свою діяльність як памфлетист <g/> .
doc#45 Опріч поїздки до Москви на Перший Археологічний з'їзд 1865 р. <g/> , ми знаємо лише про його побут в Італії ( <g/> на пораду лікаря <g/> ) 1891 р. ( <g/> де саме <g/> ?