Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#6 Його вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “ <g/> нормальне <g/> ” життя мистця тривало несповна сімнадцять років <g/> , — він помер <g/> , коли йому було п'ятдесят <g/> . </p>
doc#6 <p> Після смерти Курилика десять років тому <g/> , 3 листопада 1977 року <g/> , можна було б сподіватися показової ретроспективної виставки Курилика в одному з музеїв Канади <g/> , що випнула б сильні сторони мистця і не боялася б показати його слабкі сторони <g/> .
doc#6 Не була такою ані виставка в Вінніпезі 1980 року з її 51 картиною <g/> , ані переїзна виставка 1982—1984 років <g/> , що відкрилася в Кітченері <g/> , а закрилася в Торонто <g/> , з її 49 чи 50 експонатами <g/> , бо вона була обмежена спеціальною темою — “ <g/> Як Курилик бачив Канаду <g/> ” <g/> .
doc#6 На око можна було б тут згадати й такі картини <g/> , як — у торонтському циклі — “ <g/> Нам важко зрозуміти <g/> ” або “ <g/> Пожнив'я років чистого гуманізму <g/> ” <g/> .
doc#6 <p> У своєму коментарі до картини “ <g/> Пожнив'я років чистого гуманізму <g/> ” <g/> , картини <g/> , що багато в чому є ключова до творчости Курилика після його навернення <g/> , — мистець глузує з екзистенціялізму <g/> . </p>
doc#6 <p> За винятком суто розважальних картин шістдесятих—сімдесятих років <g/> , які Курилик <g/> , не надто слушно <g/> , називав “ <g/> халтурою <g/> ” ( <g/> 1,507 <g/> ) <g/> , а делікатніше — “ <g/> пасторалями <g/> ” і головною функцією яких <g/> , за задумом мистця <g/> , було популяризувати ім'я мистця <g/> , щоб далі зацікавити широкого глядача своїми соціо-ідеологічними картинами ( <g/> картинами з “ <g/> посланням <g/> ” <g/> ) <g/> , — сприймання всіх творів Курилика <g/> , навіть деяких пейзажів і натюрмортів <g/> , розраховане на те <g/> , щоб бути двоступневим <g/> .
doc#6 За яких десять років Курилик став великою мірою людиною масових медія <g/> , але травма виштовхнення з однієї місцевости <g/> , психології й епохи до іншої лишилася <g/> .
doc#6 <p> Для шістдесятих і сімдесятих років у Канаді <g/> , а ще більше у Сполучених Штатах творчість Курилика в її оповідному і в її філософському аспекті була анахронізмом або викликом <g/> , або тим і тим одразу <g/> .
doc#6 Коли <g/> , від середини сімдесятих років <g/> , він захопився серійними виданнями своїх творів для дорослих і для дітей <g/> , то це <g/> , виглядало <g/> , тільки ще раз і ще виразніше промовляло на користь включення мистця до поп-арту <g/> , але не в іронічному <g/> , полемічному відтворенні його <g/> , як у творах Варгола <g/> , Ліхтенштейна та інших <g/> , що в суті речі провадили війну з традиційним мистецтвом на його власній території в ім'я мистецтва абстрактного <g/> , а в сенсі неспроможности на творення “ <g/> вищих <g/> ” мистецьких вартостей <g/> . </p>
doc#6 Курилик найчастіше має гру зеленого на зеленому або поруч зеленого ( <g/> приміром <g/> , на цій виставці — “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> , — ч. 11 або “ <g/> Корови під зливою <g/> ” — ч. 28 <g/> , а поза нею дуже часто <g/> , наприклад <g/> , на самій переїзній виставці 1982—1984 років у “ <g/> Долина Дону в сірий день <g/> ” <g/> , “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , “ <g/> Пасторальна симфонія <g/> ” <g/> , “ <g/> На битій дорозі не росте трава <g/> ” та ін <g/> .
doc#7 Солодкі руські поетеси перебивали західньоевропейські копії з запізненням на 50 років <g/> .
doc#7 Ми перебиваємо копії тих копій з додатковим запізненням у сорок років <g/> .
doc#7 Хвалити Бога <g/> , дев'яносто років Европа не стояла на місці <g/> , а ще й додався голос Америки <g/> .
doc#7 Це сьогодні <g/> , а не дев'яносто років тому <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#8 <p> Такий підхід позначає всі ЗО років наукової і літературної праці Петрова <g/> .
doc#9 <p> </doc> </p><p> ПЕРЕДМОВА </p><p> Після багатьох років життя в Харкові я опинився 1943 р. у Львові <g/> .
doc#9 <p> Але повернімося ще раз на кілька хвилин до 1943—1944 років <g/> .
doc#9 <p> Відповідно до « <g/> партійно-урядової <g/> » політики тих років ( <g/> до розпаду Радянського Союзу <g/> ) праці з історії української літературної мови нової доби <g/> , що тоді виходили <g/> , старанно замовчували цю проблематику <g/> , як здебільшого і <g/> , бодай поодинокі <g/> , випадки впливів Галичини на літературну мову <g/> .