This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 | « <g/> старі <g/> » були видані двома збірками 1934 і 1937 | років | <g/> , а пізніші — досі ні <g/> . Тих збірок однаково сливе |
doc#4 | « <g/> новими <g/> » поезіями ретельно поставлені дати | років | <g/> , чого нема під « <g/> старими <g/> » <g/> . За цим ховаються два |
doc#4 | , що між двома групами творів пролягає сім | років | мовчання <g/> , 1937—1944 ( <g/> який повториться <g/> , цей |
doc#4 | , цей мертвий час <g/> , у інші сім чи вісім | років | <g/> , 1956— 1963 <g/> ) <g/> . Для нас тут немає значення <g/> , чи в ці |
doc#4 | . Така вона була в восьмому десятку його | років | у Івана Нечуя-Левицького <g/> , збайдужіла й |
doc#4 | на літературне життя <g/> , наприклад <g/> , сорокових | років | у Німеччині й Австрії <g/> : « <g/> Десь зводять арки <g/> , |
doc#4 | виступу проти не завжди чесного байкаря тих | років | Івана Манила <g/> , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » |
doc#4 | дикість <g/> . </p><p> А ось інша поезія <g/> , на чотирнадцять | років | старша ( <g/> 1952 <g/> ) <g/> : </p><p> На печі шкварчить у ринці масло <g/> , </p> |
doc#4 | що покинула свою землю в неповних вісімнадцять | років | і не поверталася туди протягом шістдесяти |
doc#4 | не буває в інших країнах <g/> . </p><p> Це все — дитинство <g/> , а з | років | підліткування бачимо іншу групу образів <g/> , хоч |
doc#4 | гойно й в остаточній правді <g/> . У свої сорок | років | вона усвідомлює <g/> : </p><p> Я чекаю на смерть без ляку <g/> , </p> |
doc#4 | тепер складу подяку </p><p> за життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 | років | вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли |
doc#4 | . Це <g/> , звичайно <g/> , спрощення <g/> . За ті понад сорок | років | <g/> , коли Наталя Лівицька-Холодна писала свої « |
doc#4 | все це зникає остаточно десь від шістдесятих | років | <g/> , ритми стають колючими й терпкими <g/> , образи |
doc#5 | , побачив світ у формі книжки тепер <g/> , через 27 | років | після публікації в київському « <g/> Житті й |
doc#5 | » <g/> , в 1930 році <g/> . Авторові було б тепер 56 | років | <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає |
doc#5 | Підмогильним <g/> . Він змінився за ті небагато | років | <g/> , що відокремили його від « <g/> Міста <g/> » <g/> . І там був у |
doc#5 | на самого Підмогильного <g/> . У свої двадцять вісім | років | він постарівся й зневірився <g/> . Він наче відчув |
doc#5 | інтелектуально-іронічних романів кінця 20-х | років | <g/> , якими українська література зустріла добу |
doc#5 | з її політичним вступом – терором 30-х | років | <g/> . До цих романів належала Йогансенова « <g/> Подорож |