Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 « <g/> старі <g/> » були видані двома збірками 1934 і 1937 років <g/> , а пізніші — досі ні <g/> . Тих збірок однаково сливе
doc#4 « <g/> новими <g/> » поезіями ретельно поставлені дати років <g/> , чого нема під « <g/> старими <g/> » <g/> . За цим ховаються два
doc#4 , що між двома групами творів пролягає сім років мовчання <g/> , 1937—1944 ( <g/> який повториться <g/> , цей
doc#4 , цей мертвий час <g/> , у інші сім чи вісім років <g/> , 1956— 1963 <g/> ) <g/> . Для нас тут немає значення <g/> , чи в ці
doc#4 . Така вона була в восьмому десятку його років у Івана Нечуя-Левицького <g/> , збайдужіла й
doc#4 на літературне життя <g/> , наприклад <g/> , сорокових років у Німеччині й Австрії <g/> : « <g/> Десь зводять арки <g/> ,
doc#4 виступу проти не завжди чесного байкаря тих років Івана Манила <g/> , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> »
doc#4 дикість <g/> . </p><p> А ось інша поезія <g/> , на чотирнадцять років старша ( <g/> 1952 <g/> ) <g/> : </p><p> На печі шкварчить у ринці масло <g/> , </p>
doc#4 що покинула свою землю в неповних вісімнадцять років і не поверталася туди протягом шістдесяти
doc#4 не буває в інших країнах <g/> . </p><p> Це все — дитинство <g/> , а з років підліткування бачимо іншу групу образів <g/> , хоч
doc#4 гойно й в остаточній правді <g/> . У свої сорок років вона усвідомлює <g/> : </p><p> Я чекаю на смерть без ляку <g/> , </p>
doc#4 тепер складу подяку </p><p> за життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли
doc#4 . Це <g/> , звичайно <g/> , спрощення <g/> . За ті понад сорок років <g/> , коли Наталя Лівицька-Холодна писала свої «
doc#4 все це зникає остаточно десь від шістдесятих років <g/> , ритми стають колючими й терпкими <g/> , образи
doc#5 , побачив світ у формі книжки тепер <g/> , через 27 років після публікації в київському « <g/> Житті й
doc#5 » <g/> , в 1930 році <g/> . Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає
doc#5 Підмогильним <g/> . Він змінився за ті небагато років <g/> , що відокремили його від « <g/> Міста <g/> » <g/> . І там був у
doc#5 на самого Підмогильного <g/> . У свої двадцять вісім років він постарівся й зневірився <g/> . Він наче відчув
doc#5 інтелектуально-іронічних романів кінця 20-х років <g/> , якими українська література зустріла добу
doc#5 з її політичним вступом – терором 30-х років <g/> . До цих романів належала Йогансенова « <g/> Подорож