Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 не-євреї в роду <g/> . Він про таких нічого не знав <g/> . </p><p> На біду йому <g/> , після студентських років його взяли до Інституту мовознавства в Києві <g/> . Дотогочасні українські кадри розігнано й
doc#98 Тепер <g/> , після кількох зустрічей з живою Україною <g/> , я не бачу причин перекреслити це гасло <g/> .
doc#100 Ви після І Конгресу МАУ ( <g/> 1990 <g/> ) уже кілька разів приїздите в Україну <g/> .
doc#101 Ю. Шевельова проходила у « <g/> затінку совиних крил <g/> » ( <g/> таку ж бо назву мала його перша публікація на батьківщині після довготривалої ізоляції <g/> .
doc#101 Із наших тодішніх розмов хочу навести лише одну деталь <g/> : після відвідання Юріївської церкви у Чернівцях <g/> , в якій збереглися фрески з XVIII ст <g/> .
doc#101 Це було в ранні університетські роки і в перші роки після закінчення університету <g/> .
doc#101 рисою українського народу є вареники з сиром <g/> . </p><p> А. Т. <g/> : Якою побачили Ви Україну після майже 50-річної розлуки <g/> ? Можливо <g/> , Ваші зв'язки з Україною існували в особливій <g/> , Вами
doc#101 Франко свого часу писав <g/> , що вона ніби зумисне була накинена поляками тоді <g/> , коли після революції 1848 року для українців з'явилася можливість подбати про свої конституційні права у ширшому сенсі
doc#101 Але треба пам'ятати <g/> , що фактично на Україні є впливові інституції <g/> , які намагаються за всяку ціну зберегти наш правопис у такій формі <g/> , в якій він оформився після 30-х років <g/> .
doc#102 Зрештою <g/> , стаття <g/> , написана після дванадцяти років незалежносте <g/> , наводить на роздуми про ренегатство зовсім не Ю. В. Шевельова <g/> .
doc#102 Як відомо з біографії вченого <g/> , після закінчення Харківського університету він працював учителем української мови в Українському комуністичному газетному технікумі ім <g/> .
doc#102 Самозрозуміло <g/> , що через рік після свідомого геноциду 1932 1933 років лише не ренеґат відважувався проявляти зовнішні прикмети « <g/> селюцтва <g/> » <g/> . </p>
doc#102 Правдоподібно <g/> , цьому прислужився О. Гончар <g/> , який після першої зустрічі з Ю. Шевельовим пустив у люди ще одну малоймовірну версію про « <g/> народню пошту <g/> » <g/> .
doc#102 кажучи <g/> . Звичайно <g/> , його критикували за « <g/> Собор <g/> » <g/> . </p><p> Отже <g/> , це вже після розходження <g/> . Тих слів « <g/> дуже дорогій <g/> … » вже нема <g/> . Адже я відмовився
doc#102 Значить <g/> , стаття була надрукована перед тим <g/> , далеко перед тим <g/> , але Гончар довідався про неї після того <g/> , як мене рекомендував до Академії <g/> . </p>
doc#102 Не пригадую <g/> , чи він був спочатку в кращій чи середній <g/> , але після розподілу опинився в найкращій <g/> .
doc#103 Адже Вас кілька разів висували на здобуття цієї найвищої премії України <g/> , а отримали Ви її лише після смерти автора « <g/> Прапороносців <g/> » <g/> .
doc#103 Коли я був у Києві <g/> , вже після 24 серпня 1991 року <g/> , Олесь Гончар запросив мене до себе додому <g/> .