Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 роду <g/> . Він про таких нічого не знав <g/> . </p><p> На біду йому <g/> , після студентських років його взяли до Інституту
doc#98 мусить бути зруйнована <g/> . Тепер <g/> , після кількох зустрічей з живою Україною <g/> , я не бачу
doc#100 , вітаємо Вас знову на київській землі <g/> ! Ви після І Конгресу МАУ ( <g/> 1990 <g/> ) уже кілька разів
doc#101 мала його перша публікація на батьківщині після довготривалої ізоляції <g/> . — « <g/> Україна <g/> » <g/> , 1990 <g/> , ч.
doc#101 тодішніх розмов хочу навести лише одну деталь <g/> : після відвідання Юріївської церкви у Чернівцях <g/> , в
doc#101 було в ранні університетські роки і в перші роки після закінчення університету <g/> . Потім я виріс із цієї
doc#101 з сиром <g/> . </p><p> А. Т. <g/> : Якою побачили Ви Україну після майже 50-річної розлуки <g/> ? Можливо <g/> , Ваші
doc#101 ніби зумисне була накинена поляками тоді <g/> , коли після революції 1848 року для українців з'явилася
doc#101 наш правопис у такій формі <g/> , в якій він оформився після 30-х років <g/> . Цебто заплющити очі на реформи <g/> , які
doc#102 автор не наводить <g/> . Зрештою <g/> , стаття <g/> , написана після дванадцяти років незалежносте <g/> , наводить на
doc#102 Ю. В. Шевельова <g/> . Як відомо з біографії вченого <g/> , після закінчення Харківського університету він
doc#102 вилогами <g/> . Самозрозуміло <g/> , що через рік після свідомого геноциду 1932 1933 років лише не
doc#102 , цьому прислужився О. Гончар <g/> , який після першої зустрічі з Ю. Шевельовим пустив у люди ще
doc#102 , його критикували за « <g/> Собор <g/> » <g/> . </p><p> Отже <g/> , це вже після розходження <g/> . Тих слів « <g/> дуже дорогій <g/> … » вже нема
doc#102 , далеко перед тим <g/> , але Гончар довідався про неї після того <g/> , як мене рекомендував до Академії <g/> . </p><p> Я знав <g/> ,
doc#102 , чи він був спочатку в кращій чи середній <g/> , але після розподілу опинився в найкращій <g/> . І це заслужено
doc#103 найвищої премії України <g/> , а отримали Ви її лише після смерти автора « <g/> Прапороносців <g/> » <g/> . Чи ці чутки про
doc#103 . І не одна <g/> , а дві <g/> . Коли я був у Києві <g/> , вже після 24 серпня 1991 року <g/> , Олесь Гончар запросив мене